МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо проведення просвітницької роботи з учасниками освітнього процесу в закладах дошкільної освіти з питань уникнення враження мінами, вибухонебезпечними предметами та ознайомлення з правилами поводження в надзвичайних ситуаціях

Одним із важливих пріоритетів у діяльності закладів дошкільної освіти є забезпечення безпеки учасників освітнього процесу, які на сьогодні страждають від російської воєнної агресії.

А життя та здоров’я дітей – це найбільша цінність людства. Володіти необхідними знаннями, потрібними для подальшої безпечної життєдіяльності, є важливим завданням для кожного з дорослих. Враховуючи широкомасштабну війну російських окупаційних військ на всій території України, є велика загроза отримати враження мінами та вибухонебезпечними предметами.

Вбачаємо за доцільне проведення протягом місяця роботи з просвіти учасників освітнього процесу в закладах дошкільної освіти щодо питань мінної небезпеки і вибухонебезпечних предметів та дій в надзвичайних ситуаціях. Головним для всіх дорослих, які опікуються дітьми раннього та дошкільного віку, повинен бути контроль за переміщенням дітей за межами будівель. Не допускати прогулянок дітей без догляду дорослих. Обов’язково обстежувати територію, де проходять прогулянки, з метою виявлення вибухонебезпечних та підозрілих предметів. Пояснювати дітям, про небезпеку, яку несуть незнайомі предмети, покинуті іграшки тощо.

Рекомендуємо вихователям проводити з дітьми дошкільного віку роз’яснювальну роботу щодо безпечної поведінки в умовах воєнного стану з використанням різних форм організації освітньої діяльності. Для організації роботи з дітьми радимо скористатися інформаційно освітніми матеріалами, що розміщені на сайті МОН у вільному доступі:

• «Сучасне дошкілля під крилами захисту».

• поради з надання першої психологічної допомоги людям, які пережили кризову подію;

• поради ід експертів ЮНІСЕФ «Як підтримати дітей у стресових ситуаціях»;

• інформаційний комікс для дітей «Поради від захисника України»;

• хрестоматія для дітей дошкільного віку «Моя країна – Україна» з національно-патріотичного виховання;

• довідник «У разі надзвичайної ситуації або війни», в якому зібрані поради, як захистити себе у надзвичайній ситуації;

• про забезпечення психологічного супроводу учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану можна дізнатися з листа МОН № 1/3737-22 від 29.03.2022.

•питання організації освітнього процесу у закладах освіти регламентовано листом МОН № 1/3371-22 від 06.03.2022 «Про організацію освітнього процесу в умовах військових дій»;

• лист МОН від 02.04.2022 р. № 1/3845-22 «Про рекомендації для працівників закладів дошкільної освіти на період дії воєнного стану в Україні».

Правила поводження у надзвичайних ситуаціях

1. У разі загрози ураження стрілецькою зброєю:

- закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) для зниження ураження фрагментами скла;

- вимкнути світло, закрити вікна та двері;

- зайняти місце на підлозі в приміщенні, що не має вікон на вулицю (коридор, ванна кімната, передпокій);

- інформувати різними засобами про небезпеку близьких чи знайомих.

2. У разі загрози чи ведення бойових дій:

- закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками, скетчем) для зменшення ураження фрагментами скла. Вимкнути живлення, закрити воду і газ, загасити (вимкнути) пристрої для опалення;

- взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку;

- відразу залишити приміщення, сховатися у підвалі або у найближчому сховищі;

- попередити сусідів про небезпеку, допомогти людям похилого віку і дітям;

- без крайньої необхідності не залишати безпечне місце перебування;

- проявляти крайню обережність; не варто панікувати.

3. Якщо стався вибух:

- уважно озирнутися навколо, щоб з’ясувати вірогідність небезпеки подальших обвалів і вибухів, чи не висить з руїн розбите скло, чи не потрібна комусь допомога;

- якщо є можливість - спокійно вийти з місця пригоди. Опинившись під завалами - подавати звукові сигнали. Пам’ятайте, що за низької активності людина може вижити без води упродовж п’яти днів;

- виконати всі інструкції рятувальників.

4. Під час повітряної небезпеки:

- відключити живлення, закрити воду і газ;

- загасити (вимкнути) пристрої для опалення;

- взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, аптечку;

- попередити про небезпеку сусідів і, у разі необхідності надати допомогу людям похилого віку та хворим;

- дізнатися, де знаходиться найближче місце укриття. Переконатися, що шлях до нього вільний і укриття знаходиться у придатному стані;

- як якнайшвидше дійти до захисних споруд або сховатися на місцевості. Дотримуватися спокою і порядку. Без крайньої необхідності не залишати безпечного місця перебування. Слідкувати за офіційними повідомленнями.

5. Під час масових заворушень:

- зберігати спокій і розсудливість;

- під час знаходження на вулиці - залишити місце масового скупчення людей, уникати агресивно налаштованих людей;

- не піддаватися на провокації; - надійно зачиняти двері. Не підходити до вікон і не виходити на балкон. Без крайньої необхідності не залишати приміщення.

6. Якщо Вас захопили у заручники і Вашому життю є загроза:

- постаратися запам’ятати вік, зріст, голос, манеру говорити, звички тощо злочинців, що може допомогти їх пошуку;

- за першої нагоди постаратися сповістити про своє місцезнаходження рідним або поліції;

- намагатися бути розсудливим, спокійним, миролюбним, не піддавати себе ризику;

- якщо злочинці знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків, намагатися уникати спілкування з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбачуваними;

- не підсилювати агресивність злочинців своєю непокорою, сваркою або опором;

- виконувати вимоги злочинців, не створюючи конфліктних ситуацій, звертатися за дозволом для переміщення, відвідання вбиральні тощо;

- уникати будь-яких обговорень, зокрема політичних тем;

- нічого не просити;

- якщо Ви тривалий час знаходитеся поряд зі злочинцями, постаратися встановити з ними контакт, визвати гуманні почуття;

- уважно слідкувати за поведінкою злочинців та їхніми намірами, бути готовими до втечі, пересвідчившись у високих шансах на успіх;

- спробувати знайти найбільш безпечне місце у приміщенні, де знаходитесь і де можна було б захищати себе під час штурму (кімната, стіни і вікна якої виходять не на вулицю - ванна кімната або шафа). У разі відсутності такого місця - падати на підлогу за будь-якого шуму або у разі стрільбі;

- при застосуванні силами спеціального призначення сльозогінного газу, дихати через мокру тканину, швидко і часто блимаючи, викликаючи сльози;

- під час звільнення виходити швидко, речі залишати там, де вони знаходяться, через ймовірність вибуху або пожежі, беззаперечно виконувати команди групи захоплення.

7. При проведенні евакуації цивільного населення з небезпечної зони:

- взяти документи, гроші й продукти, необхідні речі, лікарські засоби;

- за можливості, надати допомогу пенсіонерам, людям з обмеженими можливостями;

- дітям дошкільного віку вкласти до кишені або прикріпити до одягу записку, де зазначається ім'я, прізвище, дата народження, домашня адреса, а також прізвище матері та батька та їх контактні телефони;

- переміщатися за вказаною адресою;

- у разі необхідності звернутися за допомогою до поліції чи спеціальних служб та медичних працівників.

Правила поводження з вибухонебезпечними предметами

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

1. До вибухонебезпечних предметів належать:

• вибухові речовини - хімічні з’єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.

• боєприпаси - вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника. До боєприпасів належать: - бойові частки ракет; - авіаційні бомби; - артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

- інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);

- ручні гранати;

- стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо);

• піротехнічні засоби: - патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні); - вибухові пакети; - петарди;

• ракети (освітлювальні, сигнальні); - гранати; - димові шашки.

• саморобні вибухові пристрої - пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:

- саморобні міни-пастки;

- міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу. У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою заборонено: - наближатися до предмета;

- пересувати його або брати до рук;

- розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

- розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;

- приносити предмет додому, у заклад освіти.

2. Необхідно негайно повідомити поліцію або дорослих про знахідку! Під час прогулянок необхідно ретельно дивитись під ноги та навколо себе, особливо у парку, лісі, біля водойм тощо. Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності. Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робі! Злочинці зазвичай поміщають вибуховонебезпечні предмети у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях. Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках. Тому бездоглядні предмети на території або в приміщенні закладу освіти, в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги. Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з вибуховим пристроєм.

3. Слід звертати увагу на: - припарковані біля будівель дитячих садків автомашини, власники яких невідомі або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований; - наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів; - звуки, що лунають від предмета (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки; - наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо); - наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань. У разі знаходження підозрілого предмета на території закладу дошкільної освіти, потрібно негайно повідомити про знахідку керівника закладу, працівників поліції чи службу з надзвичайних ситуацій!

4. У разі знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

1. Негайно повідомити чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного захисту;

2. Не підходити до предмета, не торкатися і не пересувати його, не допускати до знахідки інших людей;

3. Припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмета.

4. Не користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).

5. Дочекатися прибуття фахівців; вказати місце знахідки та повідомити час її виявлення. У випадку, коли в закладі освіти знайдено вибуховий пристрій й здійснюється евакуація: - одягніть дітям одяг з довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві (це може захистити від осколків скла); - під час евакуації слідуйте маршрутом, вказаним органами, що проводять евакуацію; - тримайтеся подалі від обірваних ліній енергопостачання.

5. Якщо заклад дошкільної освіти опинився поблизу епіцентру вибуху:

- обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів й т. д. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки - користуйтеся ліхтариком;

- негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;

- з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;

- перевірте, чи потребують допомоги інші діти й працівники закладу. Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб розгледіти або допомогти рятівникам. Найкраще, що можна зробити - залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють вибухові пристрої парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух. Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху жертв буде набагато більше.

6. Звертаємо увагу, що:

- не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із знахідками або підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;

- виявивши річ без господаря, треба звернутися до працівника поліції та не можна торкатися знахідки;

- не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілої знахідки. Для поштової кореспонденції з пластиковою міною характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і надписи на кшталт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки», «секретно» і т. п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду.

7. Поради керівнику закладу дошкільної освіти: Останнім часом почастішали випадки телефонних повідомлень про замінування приміщень та виявлення підозрілих предметів, що можуть виявитися вибуховими пристроями. На такий випадок пропонуємо заходи попереджувального характеру:

• посилити пропускний режим при вході і в'їзді на територію закладу, пильнувати системи сигналізації і відеоспостереження;

• проводити обходи території закладу і періодичну перевірку складських приміщень на предмет своєчасного виявлення вибухових пристроїв або підозрілих предметів;

• організувати проведення спільних із працівниками цивільного захисту, правоохоронних органів інструктажів і практичних занять з питань дій у разі загрози або виникнення надзвичайних подій. У разі виявлення підозрілого предмета працівниками закладу освіти потрібно негайно повідомити правоохоронні органи, територіальні органи управління з питань цивільного захисту. До прибуття оперативно-слідчої групи керівник закладу освіти повинен дати вказівку співробітникам знаходитися на безпечній відстані від знайденого предмета. У разі потреби - евакуйовувати людей згідно наявному плану евакуації.

8. Алгоритм дій у надзвичайній ситуації (далі - НС)

1. Визначити, який тип небезпеки: захоплення будівлі, обстріл, повітряна атака, пожежа, повінь, хімічна чи біологічна атака.

2. Чи безпечно у приміщенні? Аварійне блокування, укриття у приміщенні, евакуація за межі.

3. Обрати план реагування в залежності від умов надзвичайної ситуації та визначити команду реагування.

3.1. Зазначити необхідну інформацію:

- контакти екстрених служб для оповіщення;

- відповідальний за інформування персоналу про НС;

-спосіб сповіщення персоналу про НС;

- відповідальний за інформування екстрених служб;

- способи сповіщення екстрених служб;

- способи сповіщення екстрених служб у випадку зникнення зв’язку;

- відповідальний за сповіщення батьків або законних представників дітей;

- способи сповіщення батьків або законних представників дітей;

- способи отримання інформації щодо перебігу НС від офіційних джерел під час перебування в укритті;

- способи комунікації між колективом та адміністрацією закладу освіти під час НС;

- відповідальний за реалізацію плану дій у випадку НС у групі;

- відповідальний за тривожну валізу;

- відповідальний за облік та взаємодію з дітьми.

4. Визначити план дій вихователя у випадку: евакуації за межі закладу, аварійного блокування, укриття у приміщенні закладу освіти, залишити небезпечне місце відповідно до мапи евакуації вікових груп.

9. Телефони рятувальних та аварійних служб:

112 — Єдиний номер виклику всіх служб екстреної допомоги (диспетчер викличе бригаду потрібної служби)

101 — Пожежно-рятувальна служба

102 — Поліція

103 — Швидка медична допомога

104 — Аварійна служба газової мережі

0 800 501 482 — телефон довіри СБУ. Будьте пильними! Бережіть себе!

Як організувати прогулянку?

Прогулянки на свіжому повітрі – одне з головних задоволень в житті малюка, важлива умова для здоров’я дітей. Перебування дітей на свіжому повітрі має велике значення для фізичного розвитку дошкільника. Прогулянка є першим і найбільш доступним засобом загартовування дитячого організму. Вона сприяє підвищенню його витривалості і стійкості до несприятливих впливів зовнішнього середовища , особливо до простудних захворювань. На прогулянці діти грають, багато рухаються. Рухи підсилюють обмін речовин, кровообіг, газообмін, покращують апетит. Діти навчаються долати різні перешкоди, стають більш рухливими, спритними, сміливими, витривалими. У них виробляються рухові вміння та навички, зміцнюється м’язова система, підвищується життєвий тонус. Прогулянка сприяє розумовому розвитку, так як діти отримують багато нових вражень і знань про навколишній світ

Перед виходом на прогулянку вихователь організовує з дітьми проведення гігієнічних процедур: чищення носа, відвідування туалетної кімнати.

Одягання дітей потрібно організувати так, щоб не витрачати багато часу і щоб їм не доводилося довго чекати один одного. Для цього необхідно продумати і створити відповідні умови. Для кожної групи потрібна простора роздягальна кімната з індивідуальними шафами і достатнім числом стільчиків або лав, щоб дитині було зручно сісти, надіти штани або взуття і не заважати при цьому іншим дітям.

Одягати і роздягати дітей при підготовці і повернення з прогулянки необхідно по підгрупах:

• вихователь виводить для одягання першу підгрупу дітей, в яку включає дітей, які повільно одягаються, дітей з низькими навичками самообслуговування;
• помічник вихователя проводить гігієнічні процедури з другою підгрупою і виводить дітей щоб одягатись;
• вихователь виходить з першою підгрупою дітей на прогулянку, а помічник вихователя закінчує одягання другої підгрупи і проводжає дітей на ділянку до вихователя;
• дітей з ослабленим здоров’ям рекомендується одягати і виводити на вулицю з другою підгрупою, а заводити з прогулянки з першою підгрупою.

Вихователь повинен навчити дітей одягатися і роздягатися самостійно і в певній послідовності. Спочатку всі вони одягають штани, взуття, потім хустку, пальто, шапку, шарф і рукавиці. При поверненні з прогулянки роздягаються в зворотному порядку. Малюків допомагає одягати помічник вихователя, даючи, проте, їм можливість самим зробити те, що вони можуть. Коли у дітей виробляться навички одягання та роздягання, то вони будуть робити це швидко і акуратно, вихователь допомагає їм в окремих випадках (застебнути гудзик, зав’язати шарф тощо). Потрібно привчати малюків до того, щоб вони надавали допомогу один одному, не забували подякувати за надану послугу.

Щоб навички одягання і роздягання формувалися швидше, батьки повинні будинку надавати дітям більше самостійності.

Вимоги до одягу дітей: у будь-який час року одяг і взуття повинні відповідати погоді на даний момент і не повинні сприяти перегрівання або переохолодження дітей. Порядок зберігання одягу в шафі: на верхній полиці кладеться шапка і шарф. Кофта, гамаші, колготки, теплі штани, верхній одяг чіпляють на гачок. Взуття ставлять на нижню полицю, зверху кладуть шкарпетки. Виходячи на прогулянку, діти самі виносять іграшки і матеріал для ігор і занять на повітрі.

Зміст прогулянки залежить від пори року, погоди, попередніх занять, інтересів і віку.

Щоб діти охоче збиралися на прогулянку, вихователь заздалегідь продумує її зміст, викликає у малят інтерес до неї з допомогою іграшок або розповіді про те, чим вони будуть займатися. Якщо прогулянки змістовні й цікаві, діти, як правило, йдуть гуляти з великим задоволенням.

Правильно організовані і продумані прогулянки допомагають здійснювати завдання всебічного розвитку дітей.

Структура прогулянки:

1. Спостереження.
2. Рухливі ігри: 2-3 гри великої рухливості, 2-3 гри малої і середньої рухливості, ігри на вибір дітей, дидактичні ігри.
3. Індивідуальна робота з дітьми з розвитку рухів, фізичних якостей.
4. Праця дітей на ділянці.
5. Самостійна ігрова діяльність.

Послідовність структурних компонентів прогулянки може змінюватись в залежності від виду попереднього заняття. Якщо діти перебували на занятті, що вимагає підвищеної пізнавальної активності і розумової напруги, то на початку прогулянки доцільно провести рухливі ігри, пробіжки, потім — спостереження. Якщо до прогулянки було заняття з фізкультури чи музичне заняття, прогулянка починається з спостереження або спокійної гри.

Кожен з обов’язкових компонентів прогулянки триває від 7 до 15 хвилин.

Спостереження.

Велике місце на прогулянках приділяється спостереженням (заздалегідь запланованим) за природними явищами і суспільним життям. Спостереження можна проводити з цілою групою дітей, з підгрупами, а також з окремими дітьми.

В молодшому віці спостереження повинні займати не більше 7-10 хвилин і бути яскравими, цікавими, у старшому віці спостереження повинні складати від 15 до 25 хвилин. Проводити їх треба щодня, але кожен раз дітям повинні пропонуватися різні об’єкти для розгляду.

Об’єктами спостережень можуть бути:

• Жива природа: рослини і тварини;
• Нежива природа: сезонні зміни і різні явища природи (дощ, сніг,тощо);
• Праця дорослих.

Спостереження за працею дорослих (двірника, шофера, будівельника тощо) організовуються 1-2 рази в квартал.

Види спостереження:

• Короткочасні спостереженняорганізовуються для формування про властивості і якостях предмета або явища (діти вчаться розрізняти форму, колір, величину, просторове розташування частин і характер поверхні, а при ознайомленні з тваринами — характерні рухи, видавані звуки і т. д.
• Тривалі спостереженняорганізовуються для накопичення знань про ріст і розвиток рослин і тварин, про сезонні зміни в природі. Діти при цьому порівнюють спостерігається стан об’єкта з тим, що було раніше.

Організовуючи спостереження, вихователь повинен завжди дотримуватися дану послідовність:

1. встановлюються факти;
2. формуються зв’язки між частинами об’єкта;
3. йде накопичення уявлень у дітей;
4. проводяться зіставлення;
5. робляться висновки і встановлюються зв’язки між проведеним зараз спостереженнями і проведених раніше.

Навколишнє життя і природа дають можливість для організації цікавих і різноманітних спостережень.

Рухливі ігри.

Провідне місце на прогулянці відводиться іграм, переважно рухливим. У них розвиваються основні рухи, знімається розумове напруження від занять, виховуються моральні якості.

Вибір гри залежить від часу року, погоди, температури повітря. У холодні дні доцільно починати прогулянку з ігор більшої рухливості, пов’язаних з бігом, метанням, стрибками. Веселі та захоплюючі ігри допомагають дітям краще переносити холодну погоду. У сиру, дощову погоду (особливо навесні і восени) слід організувати малорухомі ігри, які не вимагають великого простору.

Ігри зі стрибками, бігом, метанням, вправи в рівновазі слід проводити також у теплі весняні, літні дні і ранньої осені.

Під час прогулянок можуть бути широко використані безсюжетні народні ігри з предметами, такі кільцеброс, кеглі, а в старших групах — елементи спортивних ігор: волейбол, баскетбол, городки, бадмінтон, настільний теніс, футбол, хокей. У спекотну погоду проводяться ігри з водою.

Час проведення рухливих ігор та фізичних вправ на ранковій прогулянці: в молодших групах — 6 — 10 хвилин, у середніх — 10-15 хвилин, у старших та підготовчих — 20-25 хвилин. На вечірній прогулянці: в молодших і середніх групах — 10-15 хвилин, у старших та підготовчих — 12 -15 хвилин.

Кожен місяць розучування 2-3 гри (повтор протягом місяця і закріплення 3-4 рази в рік)

В молодшому віці рекомендуються ігри з текстом (наслідування дій вихователя).

В середній групі вихователь розподіляє ролі серед дітей (роль ведучого виконує дитина, який може впоратися з цим завданням).

У старшій і підготовчій групі проводяться ігри-естафети, спортивні ігри, ігри з елементами змагання.

Закінчуються рухливі ігри ходьбою або грою малої рухливості, поступово знижує фізичне навантаження.

Не допускається тривале перебування дітей на прогулянці без рухів. Особливої уваги потребують діти зі зниженою рухливістю, безініціативні, яких слід залучати в рухливі ігри.

Під час прогулянок вихователь проводить індивідуальну роботу з дітьми: для одних організовує гру з м’ячем, метання в ціль, для інших — вправу в рівновазі, для третіх — зістрибування з пеньків, перешагування через дерева.

Ігри з високим рівнем інтенсивності рухів не слід проводити в кінці ранкової прогулянки перед відходом з ділянки .

Крім рухливих ігор і окремих вправ в основних рухах, на прогулянці організовуються і спортивні розваги (вправи). Влітку — це їзда на велосипеді, класики, взимку — катання на санчатах, ковзанах, ковзання на ногах по крижаних доріжках, ходьба на лижах.

Приблизно за півгодини до закінчення прогулянки вихователь організовує спокійні ігри. Потім діти збирають іграшки, обладнання. Перед входом у приміщення вони витирають ноги. Роздягаються діти тихо, без шуму, акуратно складають і забирають речі в шафи. Перевзуваються, призводять костюм і зачіску в порядок і йдуть в групу.

Особливості організації рухової активності у зимовий період:

• в холодний період року, вихователю необхідно стежити за тим, щоб діти дихали носом. Носове дихання відповідає формуванню у дітей уміння правильно дихати, попереджає захворювання носоглотки;
• при низьких температурах повітря недоцільно організовувати ігри великої рухливості, так як вони призводять до форсування дихання, коли діти починають дихати ротом. Не слід також в цих умовах проводити ігри, що вимагають вимовляння дітьми в повний голос чотиривіршів, приспівок, якого — небудь тексту.

Дидактичні ігри і вправи.

Є одним із структурних компонентів прогулянки. Вони нетривалі, займають за часом в молодшому віці 3-4 хвилини, в старшому 5-6 хвилин. Кожна дидактична гра складається: з дидактичного завдання, змісту, правил, ігрових ситуацій. При використанні д/гри вихователь повинен дотримуватися педагогічних принципів:

• опиратися на вже наявні у дітей знання;
• завдання повинне бути достатньо важке, але в той же час доступне дітям;
• поступово ускладнювати дидактичне завдання та ігрові дії;
• конкретно і чітко пояснювати правила;

Види дидактичних ігор:

• Ігри з предметами (іграшками або природним матеріалом),
• Словесні ігри.

Прийомом стимуляції дитячої активності є різні дидактичні вправи. Вони проводяться кілька разів протягом однієї прогулянки. Дидактична вправа може бути запропоновано дітям на початку, в кінці, а може вплітатися в хід спостереження, наприклад, «Принеси жовтий листочок», «Знайди дерево по листу», «Знайди дерево або чагарник з опису» і т. д. Проводять їх з усією групою або з частиною її.

На прогулянках здійснюється робота з розвитку мовлення дитини: розучування потішки або невеликого вірша, закріплення важкого для вимови звуку і т. п. Вихователь може пригадати з дітьми слова і мелодію пісні, яку вивчали на музичному занятті.

Під час самостійної ігрової діяльності діти відображають враження, отримані в процесі НОД, екскурсій, повсякденному житті, засвоюють знання про працю дорослих. Відбувається це в процесі сюжетно-рольових ігор.

Вихователь заохочує ігри в сім’ю, пароплав, лікарні та ін. Він допомагає розвинути сюжет гри, підібрати або створити необхідний для неї матеріал. Інтерес до таких (творчість гри) ігор розвивається у дітей з 3-4 років. Розквіт рольової гри починається з 4 років і найвищого розвитку вона досягає в середині дошкільного віку (5-6 років), а потім поступово замінюється іграми з правилами, що виникають після семи років.

Під час прогулянки вихователь стежить за тим, щоб всі діти були зайняті, не нудьгували, щоб ніхто не встиг уже змерзнути чи не перегрівся. Тих дітей, хто багато бігає, він залучає до участі в більш спокійних іграх.

Трудова діяльність дітей на ділянці.

Велике виховне значення має трудова діяльність на прогулянці. Важливо, щоб для кожної дитини завдання були посильними, цікавими та різноманітними, а за тривалістю — не перевищували 5-19 хвилин в молодшому віці і 15-20 хвилин в старшому віці.

Формами організації праці дітей є:

• Індивідуальні трудові доручення;
• Робота в групах;
• Колективна праця.

Індивідуальні трудові доручення застосовуються у всіх вікових групах дитячого саду. Колективна праця дає можливість формувати трудові навички і вміння одночасно у всіх дітей групи. Під час колективної праці формуються вміння приймати загальну мету праці, узгоджувати свої дії, спільно планувати роботу.

У молодшій групі діти отримують індивідуальні доручення, що складаються з однієї-двох трудових операцій, наприклад, взяти корм для птахів і покласти в годівницю. Вихователь по черзі приваблює до годівлі птахів всіх дітей. Або, наприклад, збір камінчиків для виробів. Організовує роботу як «праця поруч», при цьому діти не відчувають ніякої залежності один від одного

У середній групі одночасно можуть працювати дві підгрупи і виконувати різні трудові доручення; потрібна постійна увага вихователя до якості роботи; показ і пояснення всього завдання — послідовні етапи.

У дітей старшого віку необхідно сформувати вміння прийняти трудове завдання, представити результат виконання, визначити послідовність операцій, відібрати необхідні інструменти, самостійно займатися трудовою діяльністю (за невеликої допомоги вихователя).

Індивідуальні доручення стають тривалими, наприклад, зібрати і оформити гербарій.

Приблизно за півгодини до закінчення прогулянки вихователь організовує спокійні ігри. Потім діти збирають іграшки, обладнання. Перед входом у приміщення вони витирають ноги. Роздягаються діти тихо, без шуму, акуратно складають і забирають речі в шаки. Взувають тапочки, призводять костюм і зачіску в порядок і йдуть в групу.

Цільові прогулянки.

Вихователь організовує спостереження дітей за громадським життям і явищами природи і за межами ділянки. З цією метою організовуються цільові прогулянки.

У молодшій групі цільові прогулянки проводяться раз в тиждень на невелику відстань, на вулиці, де знаходиться дитячий садок. Зі старшими дітьми такі прогулянки проводяться два рази на тиждень і на більш далекі відстані.

Дітям молодшої групи вихователь показує будинки, транспорт,, пішоходів, середньої групи — будівлі громадського призначення (школа, Будинок культури, театр тощо). Зі старшими дітьми проводяться цільові прогулянки на інші вулиці, в найближчий парк або ліс. Діти ознайомлюються з правилами поведінки в громадських місцях та правил вуличного руху.

На цільових прогулянках діти отримують багато безпосередніх вражень про навколишній світ, розширюється їх кругозір, поглиблюються знання та уявлення, розвивається спостережливість і допитливість. Руху на повітрі надають позитивний вплив на фізичний розвиток. Тривала ходьба під час прогулянки вимагає від дітей певної витримки, організованості і витривалості.

ФГТ до структури основної загальноосвітньої програми дошкільної освіти передбачає вирішення програмових освітніх завдань не тільки в рамках НОД, але і при проведенні режимних моментів, таких як прогулянка.

В ході прогулянки можлива інтеграція різних освітніх ліній.

Вимоги безпеки при організації прогулянок на ділянці дитячого саду.

Перед виходом дітей на прогулянку, вихователь оглядає територію ділянки на предмет відповідності вимогам безпеки згідно зі своєю посадовою інструкцією.

Перед виходом на прогулянку працівники , зайняті одяганням дітей повинні стежити, щоб діти не залишалися довго одягненими в приміщенні, щоб уникнути перегріву. Стежити за справністю і відповідністю одягу та взуття дітей мікроклімату і погодних умов.

У разі посилення вітру до неприпустимих параметрів, погіршення погодних умов (дощ, заметіль та ін) під час прогулянки, вихователь повинен негайно завести дітей в приміщення.

При проведенні прогулянки вихователь стежить, щоб діти не йшли за межі ділянки дитячого садка.

У процесі прогулянки вихователь повинен навчати навичкам безпечної поведінки, правилам безпечного поводження з різними предметами.

При виборі ігор вихователь повинен враховувати психофізичні особливості дітей даного віку, попередню діяльність дітей, погодні умови.

Забороняється:

• Залишати дітей самих, без нагляду працівників ;
• Використовувати в дитячих іграх гострі, колючі, ріжучі предмети, зламані іграшки.

Про кожний нещасний випадок з дитиною вихователь повинен негайно сповістити керівника, батьків, при необхідності залучити медичний персонал для надання першої медичної допомоги. При необхідності організувати доставку дитини у відділення швидкої допомоги.

Інструкція проведення прогулянок у ДНЗ.

1. Розробку прогулянки почніть з календарного планування. Її цілі і завдання повинні відповідати поточним планам на даний період часу. Включіть в програмне зміст прогулянки виховні, навчальні та розвиваючі завдання.
2. Підготуйте все необхідне обладнання для організації діяльності дітей. Зверніть увагу на виносний матеріал. Він повинен відповідати змісту прогулянки, відповідати вимогам безпеки. Крім того, виносний матеріал повинен бути підібраний у відповідності з віком дітей. Обов’язково перевірте кількість іграшок. Їх має вистачити для всіх дітей. Неприпустимо, щоб хтось із дошкільників випробував недолік устаткування для гри.
3. Складіть короткий план прогулянки і зафіксуйте його на картці. Це дозволить планомірно здійснити намічені завдання. Крім того, це полегшить проведення прогулянки.
4. Обов’язково налаштуйте вихованців на прогулянку. Нехай вони відчують радість від майбутньої діяльності. У такому випадку вона виявиться продуктивною. Крім того, гарний настрій у поєднанні з фізичними вправами сприятиме поліпшенню загального самопочуття дошкільнят.
5. Підготуйте ділянку для проведення прогулянки. На ньому не повинно бути отруйних або колючих рослин, грибів, кущів з ягодами. Крім того, необхідно прибрати все сміття з території ділянки. У літній час щоранку необхідно поливати і перекопувати пісок у пісочниці. Це допоможе підготувати пісочницю до приходу дітей, а також дозволить виявити можливий сміття в піску.
6. При проведенні прогулянки обов’язково чергуйте види діяльності дошкільнят. Прогулянку почніть із спостереження. Це можуть бути спостереження за об’єктами живої і неживої природи, людьми різних професій.
7. Включіть в прогулянку трудову діяльність. Це може бути допомога дітей розчищення ділянки від снігу, восени — листя і т. д.

ПОРАДИ БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

1. Радійте Вашій дитині!

2. Розмовляйте з дитиною спокійним голосом. Для дитини Ви – зразок мовлення, адже вона вчиться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина буде говорити так, як Ви. Малюк успішніше засвоює мову тоді, коли дорослі слухають його, спілкуються, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Щодня читайте дитині. Розучуйте скоромовки, чистомовки.

4. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного спілкування поза сім'єю. Від рівня раннього мовленнєвого розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.

5. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

6. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси. Поважайте її неповторність.

7. Розвивайте основні лінії дошкільного дитинства — вміння слухати, бачити, відчувати.

8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м'язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно вчити малюка вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення. Навчіть дитину зав’язувати та розв’язувати вузлики.

9. Забезпечуйте можливості та умови для повноцінної гри. Гра — це провідна діяльність дошкільника. «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання у школі».

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб вона механічно лічила до 100 і більше. Нехай рахує до 10-20, але особливо важливо розуміти і знати, з яких чисел складається 5 , а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного мислення, розуміння основ математики, а не механічного запам’ятовування.

11. Працюйте над розвитком пам'яті малюка, його уваги, мислення. Для цього пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях.

12. Запровадьте в сім'ї єдиний режим і дотримуйтеся його виконання (обов'язково всі члени родини).

13. Дитина повинна мати певне доручення і відповідати за його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку малюка є спільність вимог до нього з боку всіх членів родини.

Що робити батькам, щоб уберегти дитину від психологічної травми через війну

• Грайте з дітьми в хованки, дозволяйте будувати укриття та халабуди. Таким чином діти обіграють своє безпечне місце.
• Малюйте, розфарбовуйте будиночки та робіть орігамі-будиночки. Створюйте затишні місця для ляльок.
• Безумовно приймайте дитину і в “радості, і в горі” — і з хорошими результатами, і не дуже. Безпека має ґрунтуватися на стабільності.
• Обіймайте дитину не менше семи разів на день.
• Перед сном поговоріть про секрети разом. Діти це люблять.
• Наш мозок так влаштований, що він фіксує і запам'ятовує погане, тому дуже важливо спеціально фіксувати свою увагу на доброму.
• Наприкінці дня пограйте у гру “Що хорошого в мене було за день”. Переможе в цій грі той, хто назве найбільше хороших подій.
• Перегляньте разом з дитиною різні фото, малюнки в інтернеті та попросіть вибрати те зображення, яке асоціюється у неї з безпечним простором, там, де їй було б добре. Поставте це фото чи картинку на заставку комп'ютера, телефона, або роздрукуйте і прикріпіть на холодильник чи шафку.
• Можна намалювати місце, де дитині буде затишно та спокійно.
• Підберіть разом з дитиною музику, яка асоціюється у неї зі спокоєм і безпекою та слухайте її.— Попросіть вибрати колір який асоціюється із безпекою та нехай замалює повністю лист А4. Залиште його на видному місці.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

ВВІЧЛИВІСТЬ І ХОРОШІ МАНЕРИ – ЯК НАВЧИТИ ЦЬОГО ДИТИНУ

Якщо ви навчите свою дитину бути ввічливою і уважною до оточуючих, це дозволить їй сформувати хороші манери. Така навичка принесе їй велику користь в майбутньому. Навчити дитину хорошої поведінки буде легше, якщо ви встановите правила хороших манер у різних ситуаціях.

Розглянемо кілька рекомендацій, які допоможуть прищепити дитині хороші манери. Починайте з раннього віку – і з часом ви будете приємно здивовані.

Показуйте приклад гарної поведінки

Ви повинні демонструвати дитині приклад гарної поведінки вдома. Це може прозвучати банально, але ви завжди повинні пам'ятати, що діти наслідують своїх батьків. Почніть з самого основного.

Говоріть «будь ласка» і «спасибі» протягом дня. Говоріть це дітям. Говоріть це своєму чоловікові, продавцеві в магазині і всім, з ким спілкуєтеся. Переконайтеся, що дитина чує, як ви вимовляєте ці слова.

Заохочуйте дитину теж використовувати ці слова. Нагадуйте про це дитині, коли необхідно. Якщо дитина каже: «Дай мені...» або «Мені потрібно...» і чекає, що ви дасте їй той чи інший предмет, скажіть їй, щоб вона попросила ввічливо. Поясніть, що вона повинна використовувати такі слова, як «Будь ласка» і «Можна мені...?».

Всім подобається, коли їм дякують. Дякуйте дитині навіть за дрібниці, наприклад, за те, що вона передала сіль за обідом.

Проявляйте терпіння

Щоб дитина навчилася хороших манер, може знадобитися певний час. Зміни не відбуваються швидко, особливо, якщо при цьому змінюється щось звичне для дитини. Але якщо вносити зміни в м'якій формі і постійно поправляти дитину, коли вона робить щось неправильно, це дасть потрібний результат.

Можливо, вам доведеться витратити місяці на те, щоб домогтися змін. Але коли ви побачите, як всі члени сім'ї ввічливо розмовляють між собою, це може в цілому змінити атмосферу в сім'ї на краще. І до того ж поліпшить і ваші взаємини з чоловіком. Чоловіки і дружини відчувають позитивні емоції, коли їм дякують за те, що вони роблять для сім'ї (наприклад, готують смачну їжу або роблять роботу по дому).

Як підтримати соціальні навички дитини під час карантину

Поради для батьків

Через поширення коронавірусу урядовці та медичні працівники закликають всіх залишатися фізично віддаленими та уникати соціальних зборів понад 10 людей. Проте батьки повинні допомогти дітям розвинути соціальні навички навіть на час карантину.

Адже дорослі за роботою не завжди знаходять час для спілкування з дітьми, тож тепер для цього ідеальний час.

Соціальні навички – це життєві навички, здатність успішно взаємодіяти з іншими, що є важливим для психічного та фізичного здоров'я. Тому батьки мають допомогти дітям відчути соціальний зв’язок навіть без ігор з іншими малятами та прогулянок.

Пропонуємо вам кілька методів спілкування зі своєю сім’єю, що дозволять малечі засвоїти основні соціальні навички:

Снідайте, обідайте та вечеряйте разом

Сімейні прийоми їжі – це час, коли діти та дорослі можуть емоційно зблизитися та насолоджуватися розмовою один з одним. Запитайте у своєї дитини, чим вона займалася протягом дня та що їй сподобалося, а що засмутило.

Поговоріть про ставлення дитини до інших членів сім’ї. Якщо вона образила когось, то скажіть, щоб малеча поставила себе на місце цієї людини і перепросила

Створення взаємної бесіди з дискусіями та активним обговоренням – це ключовий соціальний навик. Введіть з дитиною розмови на тему спорту, улюбленої події чи планів на майбутнє. Кожен раз, коли дитина заводить тему, ви можете аргументувати власні думки та пропозиції тощо. Це дасть дитині наочне уявлення про те, як розвивається розмова, якщо кожен коментар спирається на аргументи.

Навчайте дитину гідно вигравати та програвати

Часто програші бувають важкими для деяких дітей. Коли емоції посилюються, вони, як правило, засмучуються чи починають плакати, або якщо виграли – вихваляються своєю перемогою перед іншими.

Радимо батькам під час гри помічати сигнали від дитини, які можуть служити попереджуючими ознаками перебільшеної емоційної реакції.

Якщо ви бачите, що дитина стає емоційнішою, то перервіть її і призупиніть гру. Дайте малечі заспокоїтися та повернути попередній емоційним стан, нагадуючи їм, що вони мають контролювати ситуацію.

Навчайте співпереживанню та розумінню інших

Багато дітей намагаються достукатися до інших і відчувають себе ніяково. Проте навіть у часи фізичної відстані, діти повинні вміти простягнути руку допомоги чи співпереживати іншим.

Допоможіть дитині написати лист чи зателефонувати одноліткам чи дідусеві з бабусею та поспілкуватися з ними. Особливо якщо ваші діти хвилюються з приводу глобальної пандемії. Батьки мають поговорити з ними та допомогти вгамувати їх тривогу.

Той , хто мало знає, і навчити зможе мало Ян Амос КаменськийПІДВИЩУЄМО МАЙСТЕРНІСТЬОдним із показників професійної компетентності педагога, є самоосвіта. Рушійною силою, яка спонукає до самоосвіти, є усвідомлення недосконалості професійного процесу, прагнення до зростання та самовдосконалення. Сучасність потребує від фахівця професіоналізму, мобільності, здатності до творчого використання нової інформації на практиці.
Аби стимулювати самоосвіту педагогів, можна використовувати різні форми роботи
Організація самоосвітиПорадник для вихователя-методиста

• Гнучко організовуйте самоосвіту педагогів, не завантажуйте їх веденням зайвої документації, сприяйте розширенню іхніх професійних інтересів.
• Активно включайте роботу з самоосвіти в педагогічний процес дошкільного закладу.
• Теми для самоосвіти добирайте з урахуванням індивідуального досвіду й професійної майстерності кожного педагога.
• Узгоджуйте теми самоосвіти з реалізацією завдань річного плану роботи дошкільного закладу.
• Методичну тему завжди пов’язуйте з прогнозованим результатом і спрямовуйте на досягнення якісно нових результатів роботи.
• Під час індивідуальної бесіди з педагогом визначайте, яка проблема йому цікава або в чому він відчуває труднощі, ознайомлюйте з новинками педагогічної практики.
• Переконайте педагога в актуальності обраної або запропонованої теми.
• Дійте послідовно і поступово під час розв’язання завдань.
• Не нав’язуйте тем і уникайте жорстких вимог щодо складання всіляких планів і звітів.
• Домагайтеся, щоб результатом зусиль педагога в процесі самоосвіти стало вдосконалення роботи з дітьми, зростання його професійної майстерності.

Завдання методичної служби та адміністрації навчального закладу-постійно мотивувати педагогів до самоосвіти та оновлення знань

Інновації у формуванні логіко-математичної

компетентності дітей (Блоки Дьєнеша)

У сучасній психології існують різні позиції щодо становлення логічних структур мислення у дітей. Усі вони підтримують думку про те,що основи цієї структури закладаються саме в дошкільному дитинстві.

Але прихильники одного з напрямків вважають, що процес структуризації логічного мислення відбувається природно, без зовнішньої стимуляції, а прихильники іншого − наголошують на необхідності організації цілеспрямованого педагогічного впливу, який сприятиме логічному розвитку дітей.

Для нас, педагогів – дошкільників Базовий компонент дошкільної освіти визначає одним з пріоритетних напрямків у роботі ДНЗ саме логіко-математичний розвиток дошкільників.

Виходячи з положень Базового компонента дошкільної освіти, педагог має озброїти дитину вмінням жити, сприймати життя в цілісності. Це значно складніше, ніж окремо формувати систему знань і вмінь із математики, природи, грамоти. Дитина не володітиме істинним світоглядом, якщо не вмітиме цілісно сприймати світ. Саме тому блок логіко-математичних умінь включає кожна сфера.

Цікавими посібниками для формування у дітей логіко – математичної компетентності є «Логічні блоки» - розроблені венгерським математиком Золтаном Дьенешем. Власне, сама гра не нова – понад 30 років із нею працюють вихователі дитячих садків різних країн світу. Цікаві вона тим, що прийнятна для роботи з дітьми протягом усього дошкільного дитинства, а також зорієнтована на індивідуальний підхід до дитини. Тож розглянемо її детальніше.

Блоки Дьенеша

У методичній і науково-популярній літературі цей матеріал можна зустріти під різними назвами: * "логічні постаті" (Фідлер М.), "логічні кубики" (Копилов Р.), "логічні блоки" (Столяр А.). Однак у кожній з назв підкреслюється спрямованість в розвитку логічного мислення. У сучасній практиці роботи з дітьми у дитячому садку та початковій школі знаходять місце два види логічного дидактичного матеріалу: об'ємний і площинний. За кожним із цих видів закріпилася своя назва. Об'ємний логічний матеріал іменується логічними блоками, площинний — логічними постатями.

Логічні блоки Дьенеша * представляють собою набір з 48 об’ємних логічних блоків, які розрізняються чотирма властивостями:

- формою (круглі, квадратні, трикутні, прямокутні),

- кольором (червоні, жовті, сині),

- розміром (великі і маленькі),

- товщиною (товсті і тонкі).

* У наборі немає навіть двох фігур, однакових за всіма властивостями.

Маленьких дітей більшою мірою приваблюють логічні блоки, оскільки вони забезпечують виконання більш різноманітних предметних дій.

Взагалі дана теорія створена Дьенешем для дітей віком від 3 до 8 років.

Перш ніж приступити до ігор і вправ, надайте дітям можливість самостійно познайомитися з логічними блоками. Нехай вони використовують їх на свій розсуд у різних видах діяльності. У процесі різноманітних маніпуляцій з блоками діти встановлюють, що вони мають різну форму, колір, розмір, товщину. Загострювати увагу дітей на терміні «блок» не має сенсу, адже у сприйнятті дитини блок передусім носій форми, тобто геометрична фігура. Тому в спілкуванні з дітьми доцільніше користуватися словом «фігура», хоча цілком допустимо і використання слова «блок».

Після такої самостійного знайомства з блоками можна перейти до ігор і вправ.

Залежно від віку дітей можна використовувати не весь комплект, а певну частину: спочатку блоки, різні за формою і кольором, але однакові за розміром та товщиною (12 штук), потім різні за формою, кольором й розміром, але однакові за товщиною (24 штуки), і наприкінці — повний комплект блоків (48 штук). Це дуже важливо. Адже що різноманітніший матеріал, то складніше абстрагувати одні властивості від інших, отже, і порівнювати, і класифікувати, і узагальнювати.

Для найменших дошкільнят існують спеціальні ігрові альбоми, в яких представлені різні ігри, що сприяють розвитку предпосилок логічного мислення, де фігури накривають відповідні елементи, перетворюючи двомірну картинку в об’ємну панораму.

З логічними блоками дитина виконує різні дії: викладає, змінює місце, прибирає, ховає, шукає, розподіляє між "посвареними" іграшками та т.п., а по ходу дій, розмірковує.

Наприклад:

1. Всі фігурки складаються в мішок. Попросіть дитину на дотик дістати всі круглі блоки (усі великі або всі товсті).

2. Всі фігурки знову ж складаються в мішок. Дитина дістає фігурку з мішка і характеризує її по одній або декількох ознаках. Або називає форму, розмір або товщину, не виймаючи з мішка.

3. Викладіть три фігури . Дитині потрібно здогадатися, яка з них зайва і за яким принципом (за кольором, формою, розміром або товщині).

4. Знайди всі фігури, які не такі, як ця за кольором (розміром, формою, товщиною).

Для проведення деяких ігор й вправ слід додатково приготувати допоміжний матеріал — іграшки-персонажі, обручі, тощо. Ось для прикладу інша гра, яка навчить розбивати множину по двох, трьох сумісних властивостям, робити логічні операції: не, і, або.

У лісі переполох! Лисиця, Вовк і Ведмідь ніяк не можуть поділити подарунки діда Мороза! Дід Мороз сказав узяти лисиці усі маленькі подарунки, ведмедеві – усі товсті, а вовкові – круглі.

Але ось біда, є подарунки і круглі і маленькі одночасно. Їх повинні узяти і лисиця і вовк! А є подарунки і круглі, і маленькі, і товсті! Ними можуть грати усі звірі разом.

Три пересічні обручі(стрічечки, вірьовки) допомогли нам розібратися – з’ясувати, де чиї подарунки, хто чим може користуватися на правах спільної власності!

Використовуючи блоки Дьенеша із старшими дошкільниками, головне завдання дорослих - запастися терпінням, розібратися в особливостях методики, а також навчитися використовувати наочні посібники.

Поруч із логічними блоками у роботі застосовуються картки (5x5), 11 карток, що підтверджують наявність у предмета тієї чи іншої властивості (наприклад, червоний…), і ще 11 карток, що вказують на заперечення тієї чи іншої властивості (наприклад, не квадратний…).

Використання карток дозволяє розвивати в дітей з віком спроможність до заміщення і моделювання властивостей, вміння кодувати і декодувати інформацію про неї. Ці здібності й уміння розвиваються у виконанні різноманітних предметно-ігрових дій. Так, підбираючи картки, які "розповідають" про кольори, форми, величину чи товщину блоків, діти вправляються в заміщенні і кодуванні властивостей. У процесі пошуку блоків із властивостями, зазначеними на картках, діти опановують умінням декодувати (розшифровувати) інформацію про неї. Викладаючи картки, які "розповідають" про всі властивості блоку, малята створюють його своєрідну модель.

Картки-символи допомагають дітям вийти з наочно-образного до наочно-схематичного мислення, а картки з запереченням властивостей стають містком до словесно-логічного мислення.

Ігри й вправи з логічними блоками ви можете пропонувати дітям під час занять й у вільні години, як у дитячому садку, так і вдома. Якщо ви доповните їх іншими розвиваючими іграми і ігровими завданнями, "наситите" новими ігровими завданнями, діями, сюжетами, ролями тощо, то цим лише допоможете дітям подолати інтелектуальні труднощі.

Усі логіко – математичні ігри потрібно розглядати як певну систему з поступовим ускладненням завдань.

І рівень- ігри на виявлення вміння оперувати однією властивістю блоку (колір, форму, величину, товщину) - порівнювати, класифікувати і узагальнювати предмети по одній з цих властивостей.

ІІ рівень - ігри та вправи на оволодівання уміннями аналізувати, порівнювати, класифікувати і узагальнювати предмети відразу за двома властивостями (кольором і формою, формою і розміром, розміром і товщиною і т. д.),

ІІІ рівень - за трьома властивостями (кольором, формою і розміром; формою, розміром і товщиною; кольором, розміром і товщиною)

ІУ рівень - за чотирма властивостями (кольором, формою, розміром і товщиною).

При цьому в одній і тій же вправі легко можна змінювати ступінь складності завдання з урахуванням можливостей дітей (диференціація).

. Наприклад, кілька дітей будують доріжки від хатинки ведмедя, щоб допомогти Маші втекти до дідуся і бабусі. Але одна дитина будує доріжку так, щоб у ній не було поруч блоків однакової форми (оперування однією властивістю) *, інша - щоб не було поруч блоків, однакових за формою та кольором (оперування відразу двома властивостями) *, третя - щоб поруч не було однакових за формою, кольором і розміром блоків (оперування одночасно трьома властивостями) *.

Усі ці ігри та вправи не адресуються конкретному віку. Адже діти одного календарного віку можуть мати різний психологічний вік. Хтось із них трохи пізніше чи раніше від інших ровесників сягає наступного рівня інтелектуально розвитку, проте кожен має пройти всі ці щаблі. Тому, щоб розпочати роботу з дітьми, слід встановити, на якій сходинці інтелектуальної драбини перебуває кожен малюк. Зробити це нескладно.

Орієнтуючись на приблизний рівень розвитку, запропонуйте йому одну—дві вправи (гри). Якщо не справляється із завданням, запропонуйте простіше (попереднє) за складністю завдання, і так до того часу, поки не вирішить завдання. Самостійне й успішне вирішення і буде тією сходинкою, від якої слід почати підйом.

Перевіривши в такий спосіб кожну дитину, ви отримаєте досить ясну картину рівня розумових умінь дітей. І це допоможе організувати заняття з урахуванням рівня розвитку кожної дитини.

Коли дитина легко і безпомилково справляється з завданнями на певному щаблі — це сигнал до того що, що їй слід запропонувати ігри та вправи наступної групи складності. Проте переводити дитину до наступних ігрових вправ можна лише в разі, коли вона "виросла" із попередніх, тобто, що вони їй не становлять праці. Якщо ж перетримати дітей на певному щаблі чи передчасно дати складніші ігри та вправи, то інтерес до занять зникне. Діти тягнуться до розумових завдань тоді, коли вони їм труднуваті, але здійсненні.

Важливо пам'ятати, що розумові вміння, як і всі інші уміння, виробляються в процесі багаторазових вправ. При цьому кількість цих вправ для різних дітей різна. Для того, щоб дитина не втратила інтерес до розумових завдань кожна гра і вправа містить кілька ігрових і практичних завдань, які можна запропонувати дитині. Наприклад, прокласти доріжки між будиночками Ніф-Ніфа, Наф-Нафа і Нуф-Нуфа, змайструвати новорічну гірлянду, побудувати міст через річку і т.д.

Інтелектуальна подорож буде більш захоплюючою і радісною для дітей, якщо, по-перше, завжди пам'ятати про те, що дорослий повинен бути рівноправним учасником ігор або вправ, здатним, як і дитина, помилятися, і по-друге, якщо не поспішати вказувати дітям на помилки, а надавати їм можливість виправляти їх самим.

Для подальшого засвоєння ознак геометричних фігур використовують спеціальні карточки, або самостійно виготовлені, на яких графічно зображені ознаки фігур за допомогою малюнків.

Ці знаки малюються на квадратних карточках розміром 5х5. Їх вигляд може бути різним, головне, що передавали основні властивості блоків (фігур). За допомогою цих знаків діти характеризують якості геометричних фігур. Якщо наприклад, дитина вибрала великий синій товстий квадрат то в такому разі підійде така карточка *

Для дітей це буде зовсім нове. Вони будуть здивовані тим, що можуть «читати» якою є геометрична фігура.

Цікавість дітей до того, що вони можуть «диктувати», «записувати» і «читати» про ознаки геометричних фігур не згасатиме дуже довго. Вони із задоволенням робитимуть це протягом дня і за своїм бажанням.

Після того, як діти навчились користуватись цими позначками і характеризувати кожну геометричну фігуру , вихователі пропонують дітям спробувати «записувати» ознаки фігур. Для цього роздають дітям аркуш паперу, * на якому намальована таблиця, яка складалась з двох рядків по чотири клітинки, в яких діти повинні були самі намалювати знаки коду.

Дидактична гра полягала в тому, що діти повинні «закодувати» та «записати» ознаки геометричної фігури, яку дістали із «чарівного» мішечка.

Але спочатку пояснюють дітям, що необхідно малювати знаки коду з першої верхньої лівої клітинки , і просять показати цю клітинку на своїх таблицях. * Спочатку дитина в відведеному місці записує яку форму має геометрична фігура *

В наступній клітинці просимо дітей, щоб вони відмітили величину геометричної фігури: велика чи маленька.*

В третій клітинці повинен бути зображений колір геометричної фігури.*

В четвертій клітинці повинна бути закодована товщина геометричної фігури: товста чи тонка. *

Закодувавши ознаки геометричної фігури дітей просять прочитати по таблиці, якою ж була дана фігура.

Наступного разу намагайтесь залучити в гру перш за все тих дітей, які були відсутні, а також тих, для кого це завдання було важким в перший раз.

Щоб дітям було зручніше і цікавіше, можна виготовити карточки, якими діти могли б користуватися не витрачаючи час на малювання.

Коли діти зрозуміли спосіб кодування та декодування інформацію про фігуру, можна використовувати наступні ігри.

Вихідні дні: субота, неділя, святкові дні

Дошкільне дитинство - це вік гри. Малюк, в грі, не тільки пізнає світ, а й висловлює до нього своє ставлення. Чи завжди ми, дорослі, уважно і серйозно ставимося до дитячої гри? Чи можемо «на рівних» грати з дитиною, вибирати для нього найбільш цікаву і корисну іграшку? Чи можемо зробити так, щоб гра стала дійсно розвиваючим, виховуючим і коригувальним засобом? Необхідність постійної уваги до гри дітей з боку дорослих обумовлена тим, що вона є критерієм психофізичного розвитку дошкільника. (А.Н. Леонтьєв, Д.Б.Ельконін та ін.) Крім традиційних методик навчання останнім часом в психолого-педагогічному процесі все ширше використовуються ЛЕГО - технології. Однією з них є конструктивно-ігровий засіб ЛЕГО ДУПЛА, що володіє рядом характеристик, які значно відрізняють його від інших конструкторів, насамперед - великим діапазоном можливостей. Вітчизняні та зарубіжні педагоги відзначають, що використання в роботі з дітьми наборів ЛЕГО дозволяє за більш короткий час досягти стійких позитивних результатів у навчанні та вихованні.Кожна дитина любить і хоче грати, але не кожен може навчитися це робити самостійно, та ще й не з кожною іграшкою. У той же час, як показали експериментальні дослідження, гра в ЛЕГО ефективно сприяє розвиткові дітей. Підкреслюючи соціальну значимість іграшок і порівнюючи їх з міні-предметами реального світу, через які дитина доповнює уявлення про навколишній світ, Г.В. Плеханов і Б.П. Нікітін в той же час відзначали, що ці готові іграшки позбавляють дитину можливості творити самому. Про це ж багато років тому в своїй книзі про іграшки писав французький соціолог і філософ Роланд Бартес, кажучи, що головним для дитини в грі є мікрокосмос, аналогічний світу дорослих, що складається з предметів дорослих, тільки в мініатюрі: «До цього космосу віри і складних перекладень дитина може ставитися тільки як власник і споживач, ніколи - як винахідник і творець. Діти вправляються виконувати дії без казковості, без подиву, без радості. Дитина отримує все готове, йому не треба думати і працювати над тим, якою має бути його іграшка. Вони створюють дітей-споживачів, а не дітей-творців». У той же час навіть самий маленький набір будівельних елементів відкриває дитині новий світ. Дитина не споживає, він творить: створює предмети, світ і життя. Маніпулюючи з елементами ЛЕГО, дитина вчиться добра,творчості,радості. Для більш ефективної роботи з дітьми необхідно було створити яскраві, функціональні навчальні засоби, здатні впливати буквально на всі органи чуття дитини і поєднувати в собі можливості потужного впливу як на емоційну, так і на логічну сфери, що дозволяє зв'язувати їх, швидко «будувати» надійні і стійкі «містки» до тих навичок і умінь, які повинна освоїти дитина. Багаторічні зусилля датських педагогів, вчених і конструкторів привели до створення розгалуженої системи наборів ЛЕГО, яка знайшла широке застосування в усьому світі. В останні роки ЛЕГО все більш широко застосовується при вирішенні психолого-педагогічних завдань і в нашій країні.Розділ 1. Конструктор ЛЕГО у дитячому садку1.1. Історія виникнення конструктора ЛЕГО Бренд ЛЕГО є сьогодні найвідомішим у світі іграшок. Навіть відомішим, ніж лялька Barbie. Але мало хто знає, що датська компанія починала свою історію, як звичайний виробник дерев’яних виробів. Перші іграшки ЛЕГО виготовлялися також з дерева. Проте компанія зуміла вирости до такого розміру, що її знамениті конструктори почали копіювати інші фірми-пірати, які випускали схожі набори іграшок. Історія ЛЕГО веде свій початок з 1932 року, коли Оле Кірк Крістіансен заснував в Данії компанію по виробництву товарів для повсякденного вжитку. Продукцію Оле робив з дерева, при цьому спочатку основний прибуток компанії приносили сходи та прасувальні дошки, попит на які різко впав в період світової фінансової кризи. Потрібно було придумати щось нове. І Оле почав виготовляти дерев’яні іграшки, оскільки попит на них не слабшав навіть у важкі з фінансової точки зору часи. Головним помічником Оле в той час був його син Готфрід, який працював разом з батьком з 12 років. Розпочавши випуск іграшок, Крістіансен почав шукати назву для своєї компанії. Він дав завдання всім працівникам фабрики запропонувати свій варіант назви. Пропозицій було багато, але в результаті вибрали те, що придумав сам засновник - слово ЛЕГО, яке походило від двох інших, - Leg і Godt, які разом означають “грати добре”. Пізніше засновник дізнався, що сама фраза “ЛЕГО” в перекладі з латинської мови означає “я вчуся” або “я складаю”. На той час працювало в ЛЕГО лише 7 чоловік. До 1936 року компанія вже мала в своєму розпорядженні набір з 42 різних іграшок. При цьому всі вони коштували досить дорого. В 40-і роки в історії компанії відбулися зміни. По-перше, згоріла її єдина фабрика. Відразу ж після відновлення стало ясно, що тепер ЛЕГО займатиметься лише іграшками. Ріст персоналу тривав усі ці роки й досяг до 1943 року 40 чоловік, а рівно через рік Крістіансени нарешті зареєстрували свою компанію офіційно. В 1947 році відбулася знаменна подія, яка назавжди перевернула історію компанії. ЛЕГО отримала права на використання розробки англійського психолога Mr. Hilary Harry Fisher Page‘а. Власне, це був невеликий пластиковий кубик, який міг з’єднуватися з іншими подібними деталями, завдяки чому можна було навіть зібрати якусь невелику конструкцію. Проте, вона мала недосконале кріплення, а тому так само швидко розпадалася, як і складалася. Але це був лише старт. Синові Оле Готфріду на той момент вже було 30 років, і він розумів, що майбутнє саме за такими іграшками. В ЛЕГО стали поступово відходити від дерева, на користь пластмаси. Тому Крістіансени винаходять форму для відливання пластика, яка дозволяє їм поставити виробництво таких іграшок на потік. У кінці 40-х років у компанії було близько 200 різних моделей пластикових і дерев’яних іграшок. Але ЛЕГО ще був зовсім не тим, яким ми його знаємо сьогодні. Кубики, права на які отримала компанія ЛЕГО, поки що були не придатні для повноцінного конструктора. А тому не випускалися. Аж до 1958 року, коли керівник компанії Готфрід Крістіансен не запатентував систему будівельних елементів з кубиків. Це була абсолютно нова система, що дозволяла набагато міцніше з’єднуватиміж собою деталі конструктора. Втім, до появи знаменитих кубиків ЛЕГО при керівництві Готфріда сталася ще одно найважливіша подія. В 1955 році був випущений тематичний набір іграшок ЛЕГО. Це був прообраз того, що ми бачимо зараз, коли компанія стала випускати свої популярні тематичні серії (космос, місто, лицарі, ковбої та ін.). Перші набори стали користуватися величезною популярністю. В 1960 році згорів цех компанії, що займався виробництвом дерев’яних іграшок під брендом ЛЕГО. В компанії дійшли висновку, що не поновлюватимуть їх виробництво, а відремонтований цех займеться пластмасовими виробами. До того моменту ЛЕГО вже продавала в багатьох країнах світу 50 видів своїх наборів конструктора. В 1964 році ЛЕГО починає вкладати в свої набори конструкторів невелику інструкцію по складанню, в якій вказувалося, що треба зробити, щоб зібрати модель, зображену на упаковці. Вже скоро інструкції стали невід’ємною частиною кожного набору ЛЕГО. Крім того, в цей час компанія починає ретельніше вести роботу з клієнтами, завдяки чому підвищується якість конструкторів. ЛЕГО була однією з тих фірм, які запитували в клієнта, - що йому потрібно. І лише потім приступали до розробки товару. Така співпраця вилилася в появу надуспішного проекту - набору залізниці з конструктора ЛЕГО. До середини 60-х років на основній фабриці ЛЕГО працювало більше 500 чоловік. Але на цьому компанія не перестала розвиватися. В 1967 році на світ з’явивсякубик «дупло», що став ключовою фігурою в однойменному наборі для дітей молодшого віку. Поки проходили операції з патентування нової розробки компанії, в ній вже думали про відкриття парку LEGOLAND, який з’явився в Данії в 1968 році. Крім того, компанію ЛЕГО в цьому році оцінили ще й критики. Вона удостоїлася премії кращої іграшки року в Люксембурзі. Якщо говорити про продукцію ЛЕГО тих років, то може здатися, що компанія орієнтувалася виключно на представників чоловічої половини людства. Це не зовсім вірно, оскільки продукція для дівчаток в асортименті ЛЕГО теж була. Наприклад, в 70-і роки випускалися лялькові будиночки з меблями. Проте, навіть сьогодні велика частина продукції ЛЕГО створюється з ухилом на чоловічу аудиторію. І це не дискримінація, просто чоловіки конструктори люблять більше. В 1973 році був розроблений знаменитий логотип ЛЕГО, який сьогодні відомий більшості людей на планеті. Після появи нового логотипу компанія стала відкривати виробництво за межами Данії. Першою країною, що побудувала в себе фабрику ЛЕГО, стала Швейцарія. До 1977 року компанію ЛЕГО очолював онук Оле Крістіансена Кельд. В цей час з’явилися набори, що містили фігурки з рухомими кінцівками. Саме в 1979 році з’являється перший тематичний набір LEGO - LEGOLAND Space. Космос став лише початком для ЛЕГО. Але дуже успішним початком. Асортимент ЛЕГО збільшувався дуже швидко. Але головне - споживачі обожнювали продукцію цієї компанії. Вона була дійсно оригінальною, привабливою, цікавою. В 1980 році любителі ЛЕГО виразили любов до компанії, побудувавши величезну вежу в 13,1 метри з цього конструктора. Але це була не найвища вежа, створена з конструктора ЛЕГО. В кінці 90-х років в Москві була побудована вежа з ЛЕГО висотою 24,9 метри, яка увійшла до книги рекордів Гіннесса. Успіх космічного, і деяких інших наборів ЛЕГО був приголомшуючим. Але ще більший успіх мав набір “Замок”, який був випущений в 1984 році. Тема середньовіччя виявилася дуже популярною серед прихильників продукції ЛЕГО. В кінці 80-х нові набори ЛЕГО з’являлися постійно. Крім того, розвивався і розважальний парк компанії. В 1986 році ЛЕГО стала постачальником іграшок до королівського двору Данії. В 1990-і роки ЛЕГО успішно продавалася у всьому світі, але з’явилося багато підробок цих іграшок. Проте, всі вони відрізнялися від оригіналу своєю набагато нижчою якістю а також ціною. Зараз компанія ЛЕГО знаходиться на стадії виходу із затяжної кризи. Прості іграшки втратили свою привабливість у зв’язку з поширенням комп’ютернихігор. Крім того, датська компанія стала справжньою жертвою диверсифікації. Стали з’являтися парфумерні набори ЛЕГО, одяг, і багато іншого, що сильно заважало бренду і приносило лише збитки, які в 2003 році склали близько 300 мільйонів доларів. До того ж у компанії був не дуже ефективно поставлений процес виробництва, через що вона втрачала гроші. Для того, щоб виправити цю ситуацію в ЛЕГО запросили на посаду головного виконавчого директора Йоргена Кнудсторпа, який відразу почав діяти. По-перше, він перемістив виробництво в країни, де виробництво було набагато дешевшим. По-друге, відмовився від збиткових проектів і нововведень в компанії. Крім того, Йорген звернув серйозну увагу компанії на мережу Інтернет, де вона могла отримувати нові ідеї від своїх клієнтів. Справи в ЛЕГО пішли на поправку. І хочеться вірити, що компанія поверне собі минулу славу, не поступаючись популярністю комп’ютерним іграм. 1.2. Переваги конструктора ЛЕГО Конструктори фірми ЛЕГО мають низку характеристик, що значно відрізняють їх від інших конструкторів, насамперед великим діапазоном можливостей, багатофункціональністю, сучасними технічними та естетичними характеристиками, використанням їх в різних ігрових та навчальних цілях. При виробництві вживаються натуральні матеріали, серед яких бурштин, шерсть, протеїн, а також інші. В даному випадку відсутні важкі метали, серед яких свинець, ртуть. Дуже міцна пластмаса до впливу слини. І при цьому, ці пластмаси не втрачають своїх якостей з плином часу. Будь-який елемент ЛЕГО розрахований на п'ятдесят тисяч зчеплень. Досить сумнівно, що дитина за своє дитинство встигне так багато разів скласти і розкласти модель. Тобто, моделі ЛЕГО можуть переходити з покоління в покоління, тому як не втрачають жодної зі своїх особливостей на протязі довгого часу. Головним завданням ЛЕГО є винахід не цілих іграшок, а тільки одиничних елементів, які можна збирати і розбирати. Завдяки цьому дитина має повну свободу дій. Діти вчаться складати моделі і з'єднувати ці іграшки з іншими іграшками, перебудовувати їх, і знову розкладати. 1.3. Вплив конструктора ЛЕГО на розвиток дошкільнят Людина, яка здатна конструктивно мислити, швидко вирішувати логічні завдання, найбільш пристосована до життя, так як швидко знаходить вихід зі скрутних ситуацій, бере раціональне рішення. Вплив конструктивної діяльності на розумовий розвиток дітей вивчав А.Р. Лурія. Ним був зроблений висновок про те, «що вправи в конструюванні мають істотний вплив на розвиток дитини, радикально змінюючи характер пізнавальної діяльності». Конструктивна діяльність займає вагоме місце в дошкільному вихованні і є складним пізнавальним процесом, в результаті якого відбувається інтелектуальний розвиток дітей: дитина опановує практичними знаннями, вчиться виділяти істотні ознаки, встановлювати відносини і зв'язки між деталями і предметами. У педагогічній практиці широко використовуються різноманітні види конструювання - з деталей конструктора, великогабаритних модулів, з паперу, природних і непридатних матеріалів. З усього різноманіття конструкторів, які використовуються в дошкільному закладі, мені хотілося б зупинитися на ЛЕГО конструкторі, який представляє собою яскравий, барвистий, поліфункціональний матеріал, що надає величезні можливості для пошукової та експериментально-дослідної діяльності дитини. З його допомогою важкі завдання можна вирішити за допомогою захоплюючої творчої гри, в якій не буде переможених, так як кожна дитина може з нею впоратися. Елементи конструктора ЛЕГО мають різні розміри, різноманітні за формою, прості варіанти скріплення з іншими елементами. Варіантів скріплення ЛЕГО - елементів між собою досить багато, що створює практично необмежені можливості створення різних типів будівель та ігрових ситуацій. Для вихователів дитячого садка використання ЛЕГО- конструктора є чудовим засобом для всебічного розвитку дошкільників, що забезпечує інтеграцію різних видів діяльності. За допомогою конструктора LEGO вирішуються завдання освітньої діяльності з дошкільниками за наступними напрямками: 1. Розвиток дрібної моторики рук, стимулюючи в майбутньому загальне мовленнєвий розвиток і розумові здібності. Сучасна педагогіка і дитяча психологія прекрасно простежила взаємозв'язок між розвитком мозку і розвитком моторики рук. Очі й вуха - органи, які сприймають інформацію, але закріплення цієї інформації проводиться методом дії. Діяльність мозку безпосередньо пов'язана з дією рук, зі здатністю точного і тонкого маніпулювання ними. Тому такі ігри, як конструктор ЛЕГО, є саме тими методиками, які розвивають мислення в прямому сенсі цього слова. 2. Навчання правильному і швидкому орієнтуванню в просторі. 3. Отримання математичних знань про рахунок, форму, пропорції, симетрії. 4. Розширення своїх уявлень про навколишній світ, архітектуру, транспорт, ландшафт. 5. Розвиток уваги, здатності зосередитися, пам'яті, мислення. Коли дитина намагається зібрати кубики конструктора в єдине ціле, він тренує і розвиває моторику рук. Одночасно задіюються зорові рецептори, і координуються рухи. Так, відбувається розвиток мозкової діяльності, яка поступово розділяється на конструктивне і образне мислення. Розвиваючі ігри, подібні ЛЕГО, значною мірою впливають на розвиток образного і конструктивного мислення саме з цієї причини. Але якщо цього роду ігри першого покоління мали вузьку специфікацію, спрямовану виключно на розвиток дрібної моторики, то барвисті кубики ЛЕГО, що випускаються за різними сюжетами, і мають різне спрямування, значно розширили діапазон впливу на мозок дитини.Наприклад, ЛЕГО Дупла, призначені для дітей молодшого віку, і мають розміри , що в два рази перевищують стандартні, дозволяють розвивати і просторове мислення. А ті кубики ЛЕГО, які містять цифри, відносяться до навчальних. Використання поверхні кубика в навчальних цілях дає прекрасний ефект, тому що таким чином в кубиках поєднується відразу ж кілька функцій, корисних для розвитку всіх видів мислення. Розвиток конструктивного мислення дитини з раннього віку є запорукою швидкого засвоєння шкільного матеріалу в майбутньому.6. Навчання уяві, творчому мисленню.Один з проявів творчих здібностей - вміння комбінувати знайомі елементи по-новому. Робота з ЛЕГО-елементами стимулює і розвиває потенційні творчі здібності кожної дитини, вчить його бачити і руйнувати, що теж дуже важливо. Руйнувати неагресивно, не бездумно, а для забезпечення можливості творення нового. Ще В.В. Зеленський в класифікації ігор, наводячи приклади конструктивних і деструктивних ігор, говорив, що потреба в руйнуванні зберігається у дитини до кінця дошкільного віку. Але, ламаючи свою власну споруду з ЛЕГО, дитина має можливість створити іншу або добудувати із звільнених елементів деякі її частини, виступаючи в ролі творця! 7. Оволодіння умінням подумки розділити предмет на складові частини і зібрати з частин ціле.Конструювання-це вид продуктивної діяльності дошкільника, що передбачає побудову предметів. Його успішність залежить від рівня розвитку мислення і сприйняття дитини. Щоб побудувати конструкцію з будівельного матеріалу, необхідно вміти обстежити об'єкт, розділити його на складові частини -деталі, оцінити їх розмір, просторове розташування, замінити одні деталі іншими в разі потреби. Також для успішності конструювання потрібно вміти представляти майбутній предмет в цілому - з усіх боків, спереду, збоку; особливо уявити невидимі деталі. Виділяють такі види конструювання:1) конструювання за зразком;2) конструювання за моделлю;3) конструювання за задумом;4) конструювання за умовами - вимогам, яким повинна задовольняти майбутня конструкція (наприклад, певний розмір);5) конструювання за кресленнями і наочним схемами;6) конструювання з теми;Конструювання за зразком полягає в тому, що дітям пропонують зразки будівель, виконаних з деталей конструктора і показ способів їх відтворення. У даній формі конструювання забезпечується пряма передача дітям готових знань, способів дій. У дітей формуються узагальнені способи аналізу об'єктів і узагальнені уявлення про них, необхідні для успішного здійснення конструювання. Велику роль в цьому відіграє засвоєння дітьми схеми обстеження зразків, побудованої за принципом: від загального - до частин - до загального.Конструювання за моделлю полягає в наступному: дітям у якості зразка пропонують модель, в якій обриси окремих її елементів приховано від дитини. Цю модель діти повинні відтворити з наявного у них конструктора. Таким чином, дитині пропонують певну задачу, але не дають способу її вирішення.Конструювання за задумом володіє великими можливостями для розгортання творчості дітей, для прояву їх самостійності: вони самі вирішують, що і як вони будуть конструювати. Але створення задуму майбутньої конструкції і його здійснення - досить важке завдання. Задуми дітей нестійкі і часто змінюються в процесі діяльності.Конструювання за умовами полягає в наступному: не даючи дітям зразка споруди, малюнків і способів її конструювання, визначають лише умови, яким споруда повинна відповідати і які, як правило, підкреслюють практичне її призначення (наприклад, сконструювати міст певної ширини для пішоходів і транспорту). Завдання конструювання в даному випадку виражаються через умови і носять проблемний характер, оскільки способів їх вирішення не дається.Конструювання за кресленнями і наочним схемами. З деталей конструктора відтворюються зовнішні та окремі функціональні особливості реальних об'єктів, можливості для розвитку внутрішніх форм наочного моделювання. Ці можливості найбільш успішно можуть реалізовуватися при навчанні дітей спочатку побудови простих схем-креслень, що відбивають зразки будівель, а потім, навпаки, практичному конструювання за схемами і кресленнями. В результаті такого навчання у дітей розвиваються образне мислення і пізнавальні здібності, тобто вони починають конструювати і застосовувати зовнішні моделі в якості засобу самостійного пізнання нових об'єктів.Конструювання за темою. Дітям пропонують загальну тематику конструювання. Вони самі створюють задуми конкретних будівель з конструктора і способів їх здійснення. Основна мета конструювання по заданій темі - актуалізація та закріплення знань і умінь.8. Навчання спілкуванню один з одним, повага свого і чужого праці.Педагог керує практичною діяльністю дітей та їх взаємодією, орієнтує дітей на коректну взаємодію в процесі конструювання і в момент обговорення результату роботи. З одного боку, педагог спонукає дитину до активної позиції, ставить його в умови, які спонукають приступити до діяльності. З іншого - виховує відповідальність, вміння підкорятися вимогам колективу, проявляти взаємодопомогу, допомагати тим, кому важко, знаходити способи самовираження. Це дуже важливий результат спільної конструктивної діяльності. Інакше кажучи, педагог вирішує завдання формування і розвитку у дітей комунікативних та регуляторних здібностей і моделювання різних типів взаємодії дітей. Розділ 2. Умови впровадження конструктора ЛЕГО в роботу з дітьми дошкільного віку 2.1. Створення умов для конструктивної діяльності дітей Для конструювання в усіх вікових групах використовується дрібний (настільний) і великий будівельний матеріал, а також кон¬структори, що мають різні за складністю засоби з’єднання деталей: від елементарних іграшок — вкладишів і нанизувачів, що використовуються в групах раннього віку, до досить складних при збиранні дерев’яних і пластмасових конструкторів для дітей старшого дошкільного віку. Крім того, для конструктивної діяльності дітей необхідні різні додаткові матеріали і іграшки.Враховуючи, що при конструюванні з будівельних матеріалів значна частина деталей йде на виготовлення перекриттів, а іноді обмежена їх кількість не дозволяє споруджувати перекриття у відповідності з дитячими задумами, педагоги пропонують дітям різні за конфігурацією пласти¬ни (квадратні, круглі, трикутні, овальні, багатокутові та ін. ). Роблять їх з фанери, оргскла, оргаліта, міцного картону чи інших мате¬ріалів. Розмір підбирають довільно. Необхідно тільки враховувати, щоб пластини для дрібного конструктора уміщались в звичайний ящик від будівельного матеріалу, а пластини для великого - не перевищували за довжиною найдовшу деталь в наборі.Якщо в будівельних наборах не вистачає циліндрів (коліс), то їх роблять з круглих довгих паличок різної довжини. Широко використовуються деталі, вирізані з пінопласту і розмальовані в різні кольори (в основному для прикрашання будов).В роботі з дітьми старшого дошкільного віку за певними темами («Будівлі», «Мости», «Транспорт») використовуються малюнки, ілюстрації, фотографії, схеми. Вони використовуються в якості зразків. Це креслення типу «Добудуй будівлю», «Знайди помилку в кресленні»; зображення складних будівель, що показують дитині етапи їх спорудження; креслення, що дають лише схему предмета та ін. В багатьох дошкільних закладах будівельний матеріал для занять зберігається в методичному кабінеті. В такому випадку необхідно тридцять будівельних наборів для різних вікових груп. Всі деталі розкладають в коробки за формами і кольором. Наприклад: червоні кубики — в одну короб-ку, сині цеглинки — в другу і т. п. На вузеньку частину коробок наклеюють маленькі зображення тих деталей, які в них лежать. Таке зберігання зручне тим, що використовувати матеріал можуть всі вікові групи, значно зменшується час на його прибирання, діти не обмежуються тільки тими деталями, які є в тій чи іншій коробці. Бо в комплекті зазвичай однорідні деталі мають різний колір. І тому як би дитина не намагалася співставити їх за кольором, будівля вийде яскравою.В деяких дошкільних закладах є спеціально обладнані кабінети технічної і художньої творчості, де створені умови для організації конструктивної діяльності дітей: розставлені столи, розкладений будівельний матеріал, іграшки і інші додаткові мате¬ріали, підібрані конструктивні ігри-головоломки. А також є можливість показувати дітям слайди, діафільми. На розставлених мольбертах діти можуть намалювати, наприклад, будівлю, машини, мости, а потім використати свої малюнки як зразки для конструювання. На мольбертах зручно демонструвати креслення, схеми, плани і т. п.Слід зауважити, що коробки з деталями, що найбільш використовуються дітьми (цеглинками, кубиками, пластинами) краще ставити ближче до країв столів. Відстань між робочими столами і столами з матеріалом не повинна перебільшувати 1 м, щоб не витрачати час на зайві рухи. Подібне проведення занять зручне тим, що коробки з будівельним матеріалом не заважають дітям працювати, збільшується корисна площа столів для конструювання, полегшується аналіз споруд, оскільки всі вони на виду (порожні коробки не відмежовують будівлі). Щоб будівельним матеріалом було зручно користуватися у вільний від занять час, для нього відводять певне місце. В групах молодшого дошкільного віку настільний будівельний матеріал частіше розміщують на полицях, які стоять на двох вузьких столах чи висять над ними. Його розкладають за кольором і формою (прямо на поличках), щоб діти могли швидко відібрати необхідні деталі, а потім прибрати їх на місце. Кількість деталей і місце для роботи повинно бути розраховано для одно-часного конструювання 4-5 дітей. Для обігравання побудов також розставляються дрібні іграшки (ялинки, прапорці, мотрійки, тваринки, машинки і ін.).Великий будівельний матеріал зберігають на стелажах, на низько підвішених полицях, платформах, в коробках. Його також розкладають за формою. Під полицями чи поруч з ними розставляють великі транспортні іграшки та іграшки, необхідні для гри (ляльки, собачки, ведмеді і ін.). Місце для конструювання бажано обладнати окремо від постійного руху дітей і дорослих.В групах середнього дошкільного віку будівельний матеріал зберігають в коробках, в яких він придбаний. Дрібні іграшки можна не розставляти на полицях, а також прибрати в коробки. Великий будівельний матеріал зберігають в шафах, на підвісних полицях (в відкритому вигляді).Чим більші деталі, тим нижче вони розміщуються.В старших групах спеціального місця для конструювання не ви¬діляють, а використовують ті ж столи, за якими діти займаються чи інші вільні.Дрібний будівельний матеріал зберігають в коробках, в яких він був придбаний і на деталі не розбирають. Великий будівельний матеріал зазвичай прибирають в закриті шафи і стелажі. Пластини як настіль¬ного, так і великого будівельного матеріалу знаходяться там же. Дрібний будівельний матеріал для обігра¬вання складають в коробки. 2.2. Використання конструктора ЛЕГО в різних видах діяльності дітей Діапазон використання ЛЕГО з точки зору конструктивно-ігрового значення для дітей досить широкий.ЛЕГО - конструктор широко використовується на заняттях з конструювання і вирішує наступні завдання: розвиває розумові процеси (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення і т.д.). Досить ефективним засобом активізації мислення служить конструювання за моделями, за схемами, кресленнями, планом, зразком, по пам'яті. Розвитку уяви сприяє конструювання за задумом, з певної теми (наприклад «Місто», «Меблі», «Тварини», «Транспорт», «Гараж» і т.д.). Дитина створює нові образи, спираючись на наявні уявлення про об'єкт, по ходу задуму уточнює і удосконалює конструкцію, тим самим виявляючи творчість. Конструктивна діяльність вимагає відносно високої зосередженості уваги у дітей. Перш ніж приступити до створення конструкції, необхідний точний розрахунок, продуманість, певна послідовність і точність в роботі. У процесі виконання конструкції у дошкільнят розвивається вміння довести почату справу до кінця, контролювати свою діяльність і отримувати якісний результат, що є дуже важливим при навчанні в школі. Активізації уваги сприяє конструювання за планом, схемою, зразком, добудовування до цілої фігури («Побудуй будинок за кресленням», «Віднови зламаний міст», «добудую будинок (гараж, машину і т.д.) за зразком».На заняттях з математики ЛЕГО використовується з метою закріплення та розвитку навичок прямого і зворотного рахунку, порівняння чисел, знання складу числа, геометричних фігур; уміння орієнтуватися на площині, вміння класифікувати за ознаками; можна використовувати як умовну мірку при порівнянні предметів по довжині, ширині, масі («Знайди відсутню фігуру», «Різнокольорові доріжки», «Продовж числовий ряд», «Де більше?» і т.д.).На заняттях з ознайомлення з навколишнім ЛЕГО використовується в експериментальній діяльності як матеріал, з якого зроблений конструктор («З чого зроблено?», «Знайди такий же», «Чим схожі і чим відрізняються?», «Розкажи про властивості предмета» і т. д.). За допомогою ЛЕГО діти передають у будівлях отримані знання та враження від занять, екскурсій, спостережень і прогулянок. Отримані конструкції поєднують у тематичну споруду «Моє місто», «Моя вулиця», «Тварини Африки» і т.д., які надалі використовуються не тільки на заняттях, але і в самостійно-ігровій діяльності дітей і сприяють розвитку комунікативних навичок.Використовувати конструктор можна і на фізкультурних заняттях, на заняттях з підготовки до навчання грамоті. У наборах є чоловічки в різнокольорових костюмчиках. Чоловічки в червоних платтячках можуть зображати голосні звуки. Тверді приголосні - чоловічки в синіх костюмчиках, м'які приголосні - в зелених. Діти люблять вибирати чоловічкам імена (звичайно, з непомітною допомогою педагога). Наприклад, чоловічків у синіх костюмчиках можна назвати «С» або «Т». Педагог пояснює дитині: «Дивись, він у синьому костюмчику, тому що він - приголосний і твердий». А потім, для закріплення, ставить запитання: «А якого кольору костюмчики у твердих приголосних?» Крім занять ЛЕГО - конструктор можна включати в широкий спектр життєвих подій дитячого садка: ЛЕГО - свята і розваги, оформлення груп до свят, що є потужним джерелом формування у дітей інтересу до конструювання.Будівлі з ЛЕГО можна використовувати в іграх-театралізаціях, в яких вміст, ролі, ігрові дії обумовлені сюжетом і змістом того чи іншого літературного твору, казки і т. д., а також є елементом творчості. Найчастіше основою ігор-театралізацій є народні казки: «Ріпка», «Колобок», «Теремок», та ін. У дитини з'являється можливість створити власного колобка або вовка і наділити свій персонаж тими якостями, якими він хоче. Діти починають створювати цікаві споруди і декорації, вкладаючи в них своє ставлення. Діти вибирають різні ЛЕГО-елементи для окремих частин тіла героїв, підкреслюючи тим самим їх індивідуальні якості. Ігри-театралізації, з створеними ЛЕГО-персонажами дуже подобаються дітям: вони створюють умови для розвитку мови, творчості і сприятливо впливають на емоційну сферу. За допомогою героїв казки, виконаних своїми руками, дитині легше розкрити свої індивідуальні особливості. На тлі розвитку сюжетно-рольової гри у дітей розвиваються творчі здібності, мовна активність, формується пізнавальний інтерес, що в цілому спрямоване на формування навчальної діяльності. Створені ЛЕГО - споруди діти використовують в сюжетно рольових іграх. Наприклад, два хлопчики споруджували будівлі з ЛЕГО. Спочатку вони зробили поїзд, потім - тунель і міст. Після цього вони почали гру: поїзд заїжджав в тунель, переїжджав через міст і т. д. Але самостійно цей вид діяльності може розвинутися тільки у старших дошкільників з нормальним психофізичним розвитком при дотриманні певних умов. Для розвитку повноцінної конструктивної творчості необхідно, щоб дитина мала попередній задум і могла його реалізовувати, уміла моделювати. Задум, реалізований в будівлях, діти черпають з навколишнього світу. Тому чим яскравіше, емоційніше будуть їхні враження про навколишній світ, тим цікавіше і різноманітніше стануть споруди. ЛЕГО допомагає бачити світ у всіх барвах. Використання ЛЕГО - елементів в дидактичних іграх і вправах. На основі вже описаних в загальній і спеціальній педагогіці дидактичних іграх педагог може розробити різні посібники і використовувати їх для проведення вправ з метою розвитку та корекції мовлення і психічних процесів у дітей, розвитку інтересу до навчання, формування комунікативної функції. Наприклад, гру «чудовий мішечок», в якій у дітей розвиваються тактильне сприйняття форми і мова, можна проводити з ЛЕГО. Педагог поміщає різноманітні деталі в «чудовий мішечок» і просить знайти елемент певної форми - овал (цеглинка 2x4, чобіток і т. Д.).Хороші результати дає проведення гри «Запам'ятай і повтори», спрямованої на корекцію пам'яті, мислення й мови дітей. Педагог виконує ЛЕГО-споруду, докладно розбирає з дітьми, з яких деталей вона складається, а вони по пам'яті її відтворюють. В кінці гри проводиться аналіз результатів. За аналогією можна розробити масу цікавих ігор та вправ, в яких використовуватимуться яскраві красиві деталі ЛЕГО. Своєчасне оволодіння конструктивно-ігровою діяльністю виявляється важливим і в плані створення готовності до подальшого навчання в школі. У дошкільнят формуються необхідні для майбутнього навчання передумови: пізнавальний розвиток, уміння і бажання працювати, виконувати завдання відповідно до поставленої мети, доводити його до кінця, планувати майбутню роботу. 2.3. Методика організації занять з ЛЕГО-конструювання в дитячому садку Для формування дитячої конструкторської творчості за допомогою ЛЕГО- конструювання необхідно виконання трьох умов.Перша умова - організація цілеспрямованої системи навчання, що включає три етапи:а) створення умов для широкого самостійного дитячого експериментування з новим матеріалом;б) надання дітям можливості вирішувати завдання, спрямовані на розвиток уяви і на формування узагальнених способів конструювання;в) організація самостійного дитячого конструювання за задумом.Така система хороша для навчання дітей п'яти-семи років. З дітьми ж молодшого дошкільного віку (три-чотири роки) з метою залучення їх до конструювання і формування інтересу до цієї діяльності найкраще організувати «сюжетне» конструювання, засноване на розігруванні з допомогою вихователя близьких дітям сюжетів.Друга умова - використання в навчанні конструкторського матеріалу, що має прості нетрудомісткі способи кріплення і дозволяє дітям експериментувати, вести широку орієнтовно-пошукову діяльність, знаходити варіанти вирішення однієї і тієї ж задачі і втілювати їх різноманітні задуми, в тому числі і сюжетні. Цій умові сприяє наявність в наборах великих пластин-підставок (якогось поля), які об'єднують різні дитячі конструкції просторово і сюжетно.Третя умова - організація конструювання в тісному взаємозв'язку з іншими видами дитячої діяльності, і насамперед з грою, твором казок і різних історій, малюванням. Методика організації занять з дітьми трьох-п'яти років Трирічним дітям спочатку краще дати можливість самим познайомитися з деталями простого конструкторського набору шляхом практичного експериментування з ними. З цією метою можна використовувати, наприклад, набір «Стандартний комплект цеглинок LEGO DUPLO», що складається з безлічі (104 шт.) яскравих об'ємних деталей чотирьох основних кольорів (червоний, синій, жовтий, зелений), що мають різну геометричну форму. Кількість деталей дозволяє об'єднати дітей по підгрупах (4-5 чоловік).Для першого практичного знайомства з новим матеріалом важливо надати достатньо місця, щоб в середині розміщувалося велика кількість деталей, а навколо вільно діяли діти. При цьому необхідно забезпечити кожній дитині підгрупи можливість вільно взяти будь-яку деталь.Через відому велику здатність до наслідування дітей цього віку часто буває так, що вибрав один, хочеться мати й іншому. Але вихователь не повинен відразу ж приходити на допомогу і давати із загального набору таку ж деталь (може бути, іншого кольору). Краще запропонувати самій дитині пошукати таку ж деталь, що важливо для розвитку у нього сенсорики, орієнтовної діяльності, певної самостійності. І тільки в тому випадку, якщо дитина сама не впоралася, вихователь може прийти на допомогу: відібрати кілька деталей (3-4) і запропонувати з них вибрати потрібну (як правило, діти з цим справляються).Як показує досвід, діти спочатку не схильні розглядати деталі; вони відразу ж починають їх об'єднувати, намагаючись щось зробити. При цьому багато хто з них приставляє одну деталь до іншої або ставить їх один на одного, не скріплюючи між собою. Але через те, що деталі мають нерівні поверхні (опуклості і угнутості), діти змушені повертати їх по багато разів, щоб знайти рівні сторони. Деякі діти намагаються докласти деталі один до одного нерівними сторонами, у когось раптом пази збігаються зі штифтами і деталі скріплюються між собою. Ця мить є відкриттям для дітей: вони радісно починають всім показувати і повторювати дію сполуки. Тоді й інші діти підгрупи починають робити те ж саме.Однак потрібно мати на увазі, що в підгрупі можуть виявитися діти, які мають досвід гри з такого типу конструктором. Вихователю важливо визначити це заздалегідь і виділити таких дітей в окрему підгрупу для того, щоб інші мали можливість зробити для себе відкриття способу кріплення. Після того, як спосіб кріплення деталей став надбанням всіх дітей, їх можна об'єднувати.В результаті практичних дій діти, з'єднуючи кілька деталей, отримують різні конструкції; позначають їх словом («машина», «трамвайчик», «кораблик» тощо) і діють з ними. Часто, додаючи деталі до вже наявної конструкції, діти отримують або нову конструкцію («... тепер це будиночок»), або нові її якості («... тепер це великий літак, він швидко літає»).На наступних двох-трьох заняттях вихователь використовує або той же конструктор, доповнюючи його дрібними деталями, або інший - «Великий базовий набір LEGO DUPLO», в якому вже 146 деталей, у тому числі:домашні тварини, чоловічки, машинки і деталі з нанесеними на них малюнками. З підгрупами дітей він організовує сюжетне конструювання, розігруючи разом з ними нескладні ситуації: наприклад, будують поїзд, і люди їдуть в ньому на дачу; далі будують дачу, і люди там живуть, відпочивають на лавочках, годують курочок і т.п. Або будують гараж, в який діти ставлять машинки, деякі з них діти конструюють самі. Будь-яка дитяча конструкція несподівано може стати новою темою для сюжетного конструювання. Вихователю важливо її підхопити і розвинути. Велике значення в цьому віці має залучення дітей до складання деталей в коробки. При цьому дітям можна запропонувати різні підстави для складання, наприклад, колір: «... спочатку складаємо всі зелені деталі, а тепер - жовті» і т.п. (колір діти можуть вибрати самі); розмір: «... спочатку кладемо найбільші, потім - трохи менше і найменші» і т.п. Цю процедуру можна перетворити на цікаве для дітей заняття: попередньо розподілити, хто з дітей розбирає конструкції (їх може бути двоє), хто - збирає деталі і подає, а хто - укладає їх в коробку. Вихователь може бути рівноправним учасником.Отже, на кількох заняттях діти самостійно і з допомогою вихователя знайомляться з новим конструкторським матеріалом і його властивостями, практично його випробують. І вже поза організованих занять діти самі із задоволенням грають і конструюють, використовуючи набутий досвід.З чотирирічними дітьми організовується більш цілеспрямована робота, пов'язана з акцентуванням їхньої уваги на процесі конструювання. При цьому використовують і ігрові прийоми, завдяки чому цей процес стає мотивованим і цікавим.У цьому віці у дітей можна формувати вміння виділяти в предметах їх просторові характеристики: «високий-низький», «широкий-вузький», «довгий-короткий». (Подібну роботу проводять і з використанням будівельного матеріалу.) Дітям пропонують побудувати коротку і довгу доріжки; широкі і вузькі ворота (дороги) для машин різних розмірів; високі та низькі паркани, башточки та ін. - тільки тепер шляхом скріплення деталей. Цьому можна присвятити три-чотири заняття, і в кінці кожного з них корисно обігравати готові конструкції, використовуючи машинки, фігурки тварин, різних чоловічків.На останньому занятті всі будівлі дітей можна об'єднати, зручно розташувавши їх по відношенню один до одного, і організувати гру. Спочатку діти можуть не називати просторові характеристики, але, даючи завдання типу «А тепер побудуй високу вежу, ... широкі ворота, щоб ось такі машини могли б проїхати ...», вихователь бачить, розрізняють їх діти чи ні. До кінця року майже всі діти можуть не тільки розрізняти просторові характеристики предметів, але й називати їх. Цьому також сприяє і конструювання з будівельного матеріалу.Все це дуже важливо для розвитку не лише просторового орієнтування, а й самої діяльності конструювання. Надалі, конструюючи той чи інший об'єкт, діти попередньо в процесі його створення приміряють іграшку (машинку, качечку, матрьошку і т.п.) до ще не закінченої споруди. Часто можна при цьому чути дитячі висловлювання типу «... ні, треба ще вище, а то машина не проїде». Це говорить про те, що у дітей починає формуватися вміння виділяти в предметах їх просторові характеристики - висоту, довжину, ширину - і співвідносити предмети між собою за цими характеристиками.При цьому у більшості дітей проявляється великий інтерес до процесу створення об'єктів, він стає більш цілеспрямованим і тривалим. Це говорить про зародження у дітей конструювання як діяльності. До п'яти років діти вже здатні замислити досить просту конструкцію, назвати її і практично створити. Методика організації занять з дітьми старшого дошкільного віку Спочатку краще використовувати вже знайомі дітям конструктори, і насамперед базові набори, а тематичні - тільки як додатковий матеріал.Якісні зміни, що відбуваються в діяльності п'ятирічних дітей, дозволяють надалі ставити перед ними проблемні завдання, спрямовані на розвиток уяви і творчості. Для занять дітей доцільно ділити на підгрупи (по 5-6 дітей у кожній).Так, на першому занятті цього етапу навчання кожної дитини дають Г-подібну фігуру, зроблену з деталей конструктора, і кажуть: «Це - недобудована конструкція чогось. Я почала будувати, а ви відгадайте, що я хотіла зробити, і добудуйте. Але перш ніж почати конструювати, скажіть мені на вушко, що ви будете робити ». Діти спочатку розглядають фігуру, перевертають її, іноді по кілька разів; деякі з них беруть інші більш дрібні деталі і приставляють до неї і т.д. І тільки після такого «практичного» обдумування (а вихователю важливо не квапити дітей з відповіддю) називають те, що, на їхню думку, почав робити вихователь. І далі, шляхом добудовування заданої основи, діти створюють різні, як правило, структурно прості конструкції: літак, лавку, будиночок і т.п. Вихователь схвалює дитячі рішення, а потім каже, що вона почала робити і не літак, і не лавку, а щось інше. Це викликає у дітей здивування. Вихователь пропонує подумати, що ж це могло бути. Діти починають або перебудовувати свою модель, видозмінювати її, або розбирати і конструювати заново. В результаті діти на одній Г-подібної основі можуть створити кілька різних конструкцій. На наступних заняттях в якості основи недобудованої конструкції можна давати інші фігури: Т- і П-подібні, а також довгий тонкий і короткий товстий бруски, складені з декількох деталей конструктора. Завдання повторюються. Уже на другому занятті діти діють більш впевнено, а деякі з них пропонують відразу 2-3 варіанти конструкції. При цьому задана фігура залишається основою, яку діти доповнюють для отримання нової конструкції. Інакше кажучи, діти освоюють спосіб «опредмечування» основи як спосіб побудови образу майбутньої конструкції. До четвертого заняття діти починають використовувати задану фігуру не тільки як основу, але і як деталь нової конструкції. Наприклад, довгий брусок - це труба великого пароплава або стовп, на якому тримаються каруселі, і т.п. Це говорить про те, що задум (образ) будується способом «включення» заданої фігури не в якості основи, як було раніше, а як елемента загальної конструкції. А це - показник більш високого рівня розвитку уяви, творчості (після 5 років).Зауважимо, що в цей же час діти починають освоювати конструювання з природного матеріалу і будувати художні образи цими ж способами. Отриманий дітьми досвід, безумовно, допомагає їм при творчому вирішенні завдань на добудовування фігури з деталей конструктора. Інакше кажучи, способи побудови образу стають узагальненими, і діти користуються ними самостійно в будь-якому вигляді конструювання. На останньому занятті з цієї серії дітям можна дати всі вже знайомі їм основи і запропонувати вибрати загальну тему (наприклад: зоопарк, аеродром, місто тощо) та створити свої конструкції відповідно до теми. А далі дітям (ближче до 6 років) можна пропонувати конструювання за умовами: побудувати міст для пішоходів через певну річку; багатоповерховий на два під’їзди житловий будинок; вулицю з двостороннім рухом і світлофором; зробити підйомний кран з кабіною для шофера і т.п. На наступному етапі діти можуть конструювати за задумом: вони самі придумують тему, самі відбирають матеріал, домовляються, хто що буде робити, і т.п.Для сюжетного колективного конструювання важливо створювати необхідні умови: вибрати разом з дітьми місце (килим, кілька складених столів тощо), забезпечити великими пластинами-підставками та додатковими тематичними наборами «LEGO DACTA» типу «Міський транспорт», «Люди світу» , «Домашні тварини» та ін.Висновки Дошкільний вік - початковий етап становлення особистості. У цей період закладається: розвиток здібностей до конструювання який активізує розумові процеси дитини, народжує інтерес до творчого вирішення завдань, винахідливості і самостійності, ініціативності, прагнення до пошуку нового й оригінального. Творча діяльність завжди приваблива для дитини і змушує її думати, оскільки пов'язана зі створенням чогось нового, відкриттям нового знання або своїх нових можливостей. ЛЕГО - конструювання, як і інші види діяльності сприяє розвитку не тільки дрібної моторики, а й розвитку мовної активності у дошкільнят. Особливість конструктивної діяльності полягає в тому, що вона, як і гра, відповідає інтересам і потребам дитини дошкільного віку. Вона дає можливість діяти з геометричними тілами, на практиці пізнавати їх колір, форму, величину, засвоювати правильні назви деталей, удосконалювати сприйняття просторових відносин. Ігрова форма занять сприяє розвитку у дітей пізнавального інтересу, дозволяє вберегти від зайвого дидактизму, стомлення, активізує часту зміну позицій. Працюючи з конструктором, можна будувати моделі і при цьому навчатися, граючи і отримуючи задоволення. Коли придумуєш моделі сам, відчуваєш себе професійним інженером, механіком, будівельником або великим конструктором. І це здорово! Це дає повну свободу дій. Робота є жвавою і цікавою і відкриває абсолютно нові перспективи, де немає меж фантазії. ЛЕГО допомагає дітям втілювати в життя свої задумки, будувати і фантазувати, захоплено працювати і бачити кінцевий результат своєї роботи.Конструювання сприяє розвитку мислення, спритності, а також інтелекту, уяви та творчих задатків. Сприяє формуванню таких якостей, як уміння концентруватися, здатність співробітничати з партнером, і найголовніше - почуття впевненості в собі. Якщо з дитинства прагнути до пізнання - це перейде в уміння вчитися конструювання направлено і сприймати нове з великим інтересом.

Методична скринька

Методична робота в дошкільному навчальному закладі «Пролісок» ґрунтується на сучасних досягненнях психолого-педагогічної науки з урахуванням професійної та особистої зрілості педагогів.

Адміністрація закладу в процесі організації методичної роботи з педагогічними кадрами проводить постійний пошук змісту, стилю, нових форм спілкування з людьми в особистісно-орієнтованій освіті. Педагогічний колектив закладу постійно працює над створенням єдиного методичного простору з інноваційною діяльністю вихователів. Головною метою організації методичної роботи стало не лише надання реальної, дієвої допомоги педагогічним кадрам, але й активізація творчого потенціалу кожного педагога шляхом використання інтерактивних методів та форм роботи.

Керуючись Законом України «Про дошкільну освіту», Програмою виховання і навчання дітей від двох до семи років, Базовим компонентом дошкільної освіти України, Програмою розвитку ДНЗ на 2014-2017рр., а також на виконання листа Міністерства освіти і науки України від 20.05.2015 №1/9-249 «Щодо організації освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах у 2016/2017 навчальному році», зважаючи на аналіз освітньої роботи в 2015-2016 н.р., враховуючи досягнення і перспективи розвитку ДНЗ, педагогічний колектив разом із батьками та громадськістю вважає за доцільне працювати над реалізацією таких пріоритетних завдань:«Продовжити роботу з формування різнобічно розвиненої, духовно багатої, оптимістично та патріотично налаштованої особистості».

Виходячи з цього основними завданнями на наступний рік вважати:

1. Використання розвивального потенціалу гри у подоланні негативних емоцій та у вихованні інтересу до навчання дітей дошкільного віку.

2. Розвиток екологічної свідомості у дітей через проблемні ситуації та пошуково-дослідницьку діяльність.

3. Використання художніх творів для комунікативно-мовленнєвого розвитку та активізації творчих здібностей дошкільників.

4. Забезпечення комплексного підходу до гармонійного формування всіх складових здоров’я шляхом прилучення до здорового способу життя; впровадження оздоровчих технологій в педпроцес.

Методична робота закладу спрямована на:

— вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного вихователя;

— стимулювання творчого потенціалу педагогів; — підвищення педагогічної культури педагогів; — вдосконалення педагогічної майстерності; — розвиток спеціальних умінь та навичок;

— формування навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності.

Мета методичної роботи:

вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного вихователя; стимулювання творчого потенціалу водночас із формуванням навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності

Напрямки методичної роботи:

•підвищення соціально – психологічної культури вихователів; • вдосконалення педагогічної майстерності; • сприяння в опануванні світовою та національною, мовою і побутовою культурою; • розвиток спеціальних умінь та навичок

Принципи методичної роботи:

•педагогічна співпраця з вихователем; • робота в режимі довіри, доброзичливості; • творча атмосфера , стимулювання творчої активності; • принцип допоміжно – регульованого контролю; • надання вихователеві права вибору; • системність методичних заходів; • принцип «Я – повідомлень” у спілкуванні; • щоденна допомога; •випереджувальний характер методичної роботи

Зміст методичної роботи реалізується через такі форми:

Колективні:

— інструктивно-методичні наради;

— педагогічні ради;

— педагогічні читання;

— теоретичні семінари;

— семінари-практикуми;

— колективні перегляди освітнього процесу

Групові:

— методичні об’єднання вихователів дошкільних груп;

— робота творчих груп;

— консультації

Індивідуальні:

-наставництво;

— самоосвіта;

— взаємовідвідування;

— робота над проблемними питаннями;

— атестація

Щовівторка та щочетверга з педагогами проводяться методичні дні, на яких систематично знайомлять вихователів з новинками методичної та педагогічної літератури, періодичними виданнями, організовується методична робота.

Методична робота з педагогами носить діагностично-прогностичний характер та проводиться ефективно та якісно. Методичні заходи: консультації, семінари, колективні перегляди, конкурси, проведені в дошкільному закладі, мали інтерактивний характер, були спрямовані на підвищення якості освітнього процесу, на подолання опору консерватизму та інерції застарілих поглядів і традицій, стали чинником розвитку творчості, заохочення кожного педагога до підвищення рівня професійної компетентності і творчих можливостей, сприяли формуванню вміння оновлювати освітній процес шляхом пошуку оптимальних дидактичних, виховних і методичних рішень.

ПОРАДНИК для БАТЬКІВ


ЩОДО ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ.

залучати дитину до трудових справ сім'ї якомога раніше;

за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов'язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;

не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині приводу до ухиляння від своїх обов'язків;

не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення;

учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності — раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;

не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням;

не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;

завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення;

не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.

ПРОПОНУЮ ПАМ'ЯТКУ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ ТА

БАТЬКІВ " ОРГАНІЗАЦІЯ СПІЛКУВАННЯ З ХЛОПЧИКАМИ І ДІВЧАТКАМИ"

Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик або дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по — різному. Але обов'язково любити.

Ніколи не порівнювайте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад іншим: вони такі різні навіть в одному біологічному віці — дівчатка зазвичай виглядають старшими від ровесників — хлопчиків.

Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по — різному бачать, чують, відчувають на дотик, по — різному сприймають простір й орієнтуються у ньому, а головне — по — різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І, звичайно, не так, як ми дорослі.

Пам'ятайте, що коли жінка виховує і навчає хлопчиків, а чоловік — дівчаток, їм мало допоможе власний дитячий садок. Тож порівнювати себе у дитинстві іншої статі марно.

Не вимагайте від хлопчиків акуратності та старанності виконання вашого завдання.

Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам, включати у них елемент пошуку, що потребує кмітливості. Не слід заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити - до початку роботи. Варто “підштовхнути” хлопчика до того, щоб він сам відкрив принцип рішення. Нехай навіть наробивши помилок.

Розбирайте разом з дівчатками принцип виконання завдання — що і як треба зробити — до початку роботи. Дівчаток слід поступово підводити до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань, вчити діяти самостійно.

Не забувайте не лише розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.

Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти, дивлячись на неї при цьому з висоти свого авторитету. Це нині дитина знає й уміє гірше за вас. Прийде час, і принаймні у певних галузях, вона знатиме й умітиме більше за вас. А якщо тоді вона повторить на вашу адресу ті самі слова, що зараз говорите їй ви?...

Не лайте дівчинку зопалу — бурхлива емоційна реакція перешкодить їй зрозуміти свою провину. Спочатку розберіться, у чому помилка дитини, і поясніть їй.

Пам'ятайте, що не варто недооцінювати емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.

Лаючи хлопчиків, коротко й чітко викладайте, чим ви незадоволені, тому що вони не можуть довго витримувати емоційну напругу. Їхній мозок ніби “відключає” слуховий канал, і хлопчик перестає вас слухати і чути.

Ніколи не забувайте, що ми дуже мало знаємо про те, як нетямущий малюк перетворюється на дорослу людину. Є безліч таємниць у розвитку мозку і психіки, які поки не доступні нашому розумінню. Тому головною вашою заповіддю має бути “Не нашкодь!”

Методична робота закладу.

В ДНЗ(ЯС)КТ «Пролісок» Старопетрівської с/р багато уваги приділяється розвитку творчого потенціалу в умовах дошкільного закладу:

- Створення умов для розвитку творчого потенціалу дітей

- Реалізація розвитку творчого потенціалу дітей

- Практичне застосування психолого-педагогічних знань під час роботи з обдарованими дітьми

- Рівень досягнень дітей в різних аспектах творчого прояву

- Спільна робота дитячого садка і сім’ї з питань розвитку творчих здібностей кожної дитини.

В групах дошкільного закладу створено належні умови щодо розвитку творчого потенціалу дітей. Запорукою успіху педагоги вбачають у широкому підході до рішення даної проблеми. А саме:

• Сприяють творчому процесу життя і діяльності дітей.

• Ставлять дітей у ситуації пізнавальної, художньої, моральної творчості.

• Проводять спеціальну роботу на заняттях, в іграх, тощо; націлену на розвиток творчості, яка органічно входить в життя дитини.

• Організовують цікаве змістовне життя дитини в дошкільному закладі, збагачують його цікавими враженнями, забезпечують емоційно-інтелектуальний досвід.

• Враховують індивідуальні особливості дитини (темперамент, характер, здібності психічних процесів, настрій, соматичний стан) при цілеспрямованому формуванні творчих здібностей.

• Забезпечують атмосферу творчості (довірливе спілкування, співпраця, співчуття, віра в сили дитини, підтримка при невдачах, радість від досягнення).

• Використовують методи і прийоми комплексно і системно, що виховує у дітей гнучкі й варіативні вміння та узагальнені навички.

• Інтегрують різні види дитячої діяльності, що дає змогу виявити різнобічні нахили та здібності дітей.

• Мотивують завдання, роблять пропозицію різних мотивів, що підводить дітей до прийняття завдання, поставленого дорослим.

• Надають дітям можливість проявити творчість, опираючись на власний досвід.

• Організовують в групі та приміщеннях дошкільного закладу розвивальне, доступне, варіативне, мобільне, трансформоване середовище.

Для реалізації завдань творчого розвитку облаштовано відповідні осередки: театралізованої, зображувальної, художньо-мовленнєвої, музичної, інтелектуальної та рухливої діяльності, що дає можливість дітям повноцінно розкрити свої здібності і проявити свої таланти.

Багато уваги приділяється розвитку інтелектуальних здібностей. З молодшого дошкільного віку вихователі вчать дітей розмірковувати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, збагачують словниковий запас дітей, вчать дітей висловлювати власну думку, підводять їх до полілогу в комунікативно-соціальній сфері, використовують творчі завдання, які потребують розумових зусиль, підтримують креатині рішення, оригінальні ідеї. В кожній групі виготовлено та придбано різноманітний дидактично-розвивальний матеріал, який відповідає віковому етапу розвитку дитини і спрямований на вдосконалення інтелектуальної сфери. Віддавати дітям найкраще, найнеобхідніше, підтримувати обдарованих, зацікавлювати здібних, всебічно розвивати кожного – щоденне завдання педагога.

Як відомо тільки творчий педагог може виховати творчу особистість, і тому педагоги усіх вікових груп постійно поповнюють свої психолого-педагогічні знання щодо виховання творчої особистості, намагаючись проявити, в першу чергу, свої таланти та обдарування. Майже всі педагоги закладу прагнуть сприймати нове, розмірковувати над ним та вкладати у свій особистий «багаж»; мають власні ідеали, віру, переконання щодо становлення творчої особистості; дотримуються правила: розум розвивається не запам’ятовуванням, а розмірковуванням.

Поради вихователя-методиста

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас – дорослих – також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов – це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне – будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього – як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов’ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов – це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче – ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.

2. Вони поводять себе як діти.

3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов’язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся – вимоги надто високі». А в результаті – невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше – ЛЮБИТИ!

Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність – синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір’ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров’я, це:

• дотик;

• ласкаві слова;

• ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших – є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама – це не одне й теж саме.

Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» – в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся – це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

1) дотик;

2) слова заохочення;

3) час;

4) подарунки;

5) допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам’ятати, що до п’яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили їїна коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам’ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м’яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би…», «Може зробиш…», «Мені було б приємно, коли ти…». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу – своїй дитині.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам’ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити її – хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов’язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне – придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

Допомагати дітям – не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

10 «золотих правил» виховання щасливих дітей
Правило1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче

Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле або комп’ютереманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі.

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю . Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато – мама цілуються – це сімейний ритуал.

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко бути вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд.

Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки.

Правили 9. Привчайте дитину до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.

ПРІОРИТЕТНІ ЗАВДАННЯ НА ОЗДОРОВЧИЙ ПЕРІОД 2015 РОКУ:

1. Охопити системним оздоровленням і загартуванням усіх дітей, застосовуючи нетрадиційні методи, шляхом запровадження гнучкого динамічного режиму та використання цілющого впливу природних засобів і рослинної їжі (очищувальні салати, соки, вітамінні чаї, зелень, овочі, ягоди, фрукти тощо).

2. Сприяти збереженню і зміцненню здоров′я кожної дитини, підтримувати інтерес до здорового способу життя, до занять фізкультурою і спортом. Розвивати потребу у щоденній руховій діяльності.

3. Забезпечити організацію безпечного проведення літнього оздоровлення, створити умови для проведення оздоровчих заходів, забезпечити виконання заходів щодо попередження дятячого травматизму, безпеки життєдіяльності.

4. Допомогти дітям усвідомити зв'язок "архітектурних" витворів з піску та витворів природи з набутими протягом року знаннями про види архітектури, використовуючи для цього прогулянки, екскурсії, піші переходи, спостереження.

5. Для здійснення завдань гуманістичного виховання застосовувати нові сучасні ігрові технології, складання родового дерева, проективні діагностичні методики.

6. Забезпечити заряд бадьорості та доброго настрою під час літнього оздоровлення

Консультація "Що таке толерантність?"

«Любов виникає з любові: коли хочу,щоб мене любили, я сам перший люблю»Григорій Сковорода Ці слова відомого українського мудреця-гуманіста Григорія Сковороди найбільш влучно відображають актуальну проблему сьогодення: проблему взаєморозуміння. Толерантність передбачає всього лише нормальні цивілізовані стосунки між людьми, усвідомлення того, що світ і соціальне середовище багатомірні, а, отже, і погляди на цей світ різні, вони не можуть і не повинні зводитися до одноманітності або бути на чиюсь користь.Старше покоління та й люди середнього віку добре пам'ятають, що ще років 15-20 тому ніде не чутно було слова «толерантність», його тоді майже не вживали. Хоча це слово досить старе і означало колись «терпіння». Сьогодні все інакше - це слово постійно на слуху, на вустах. Отже, толерантність - це:• Терпиме ставлення до чужої думки;• Іншої релігії;• Інакшої поведінки• Честі і гідності інших людей• Здатність поставити себе на місце іншої людини;• Повага;• Прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу;• Форм самовираження та способів прояву людської індивідуальності. Сьогодні, на початку ХХІ століття, доводиться визнати, що прогрес, досягнутий людством у різних сферах, не призвів до порозуміння між людьми. Колись Бернанд Шою сказав: «Тепер, коли ми навчилися літати по небу, як птахи, плавати під водою, як риби, нам бракує тільки одного: навчитися жити на землі, як люди». З кожним днем світ жорстокішає. Непоодинокими стають акти нетерпимості, насильства, тероризму, агресивного націоналізму, расизму, дискримінації. Особливо це становить загрозу дитячому та молодіжному середовищу, оскільки в цьому віці психіка ще не зміцнилася, в дитини відсутній життєвий досвід. Незавжди діти можутьвідрізнити, які моральні цінності їм нав'язують. Взаємна нетерпимість, злоба, агресивність все частіше притаманні дитячому та молодіжному середовищу. Значною мірою в цьому винні засоби масової інформації та соціальне оточення дітей та підлітків. Тому доцільно проводити такі декадники толерантності у дошкільних закладі. Завдяки тим заходам ми намагамось розкрити зміст понять добра, зла, дружби, спічуття. Час проведення декадника припадає на листопад місяць, і це недарма, адже у 1995 році на ХХVІІІ Генеральній конференції ЮНЕСКО її учасники проголосили 16 листопада Міжнародним днем толерантності і прийняли «Декларацію принципів толерантності» відтоді цей день щороку від знають у країнах-членах цієї організації. «Дієта» для тих, хто хоче стати толерантним:

понеділок:розмовляючи з людьми, дивитись їм в очі, привітатися з усіма;

вівторок: намагатися не нав'язувати нікому свою волю;

середа: зробити для когось добру справу так, щоб він не здогадувався, що добро йде від вас;

четвер:не виявляти до іншого такого відношення, яке ви не хочете відчути до себе;

п'ятниця:намагатися добре виглядати, говорити з усіма тихим голосом;

субота:записати 5 позитивних якостей, що характеризують вас і вашого друга;

неділя: знайдіть 3 приводи, щоб сказати «спасибі» вашим близьким.

Ігрова діяльність в дошкільному закладі.

Керівництво ігровою діяльністю дітей.

Ігровою діяльністю дітей керує вихователь. Ефективність його керівництва залежить від врахування кількісного і вікового складу дітей, їх індивідуальних особливостей, нахилів та інтересів, стосунків та поведінки учасників гри і від виду самої гри. Крім цього, вихователь має володіти сугестивними уміннями. «Працюючи з дітьми, виконуючи навіть найважчу роботу, він повинен зберігати найкращий настрій», - наголошувала Софія Русова. Для того, щоб гра служила емоційним засобом фізичного виховання дітей, вихователь має проводити її з радістю і залюбки.

Спочатку потрібно зібрати дітей на гру. Для цього можна використовувати різноманітні прийоми.

1. Це може бути умовний сигнал (сплеск у долоні, свисток, сопілка, дудочка).

2. У молодшому дошкільному віці можна зацікавити дітей іграшкою, яскравим атрибутом, наголівником.

3. Можна розпочати гру з кількома дітьми, інші долучаться згодом.

4. Можна доручити дитині покликати інших або використати заклички до дітей, такі як:

Ге-ге-ге, ха-ха-ха!

Розвесела дітвора,

Нумо, поспішайте,

Гру розпочинайте.

Для виклику у дітей ситуативного інтересу до гри вихователь може звертатися до дітей із запитаннями про персонажів гри, використовувати загадки, вірші, казки та легенди про них тощо.

Далі – постановка ігрового завдання,сюди входить пояснення гри: ознайомлення з сюжетом та ходом гри, пояснення правил, або їх пригадування, показ певних рухових дій вихователем або дітьми. Пояснення має бути чітким, конкретним та дохідливим. Довготривале роз’яснення та повчання стомлює дітей і призводить до того, що у них зникає інтерес до гри.

Наступний етап – розподіл ролей між гравцями, призначення помічників, якщо це ігри-змагання. Призначення дітей на роль ведучого є важливим прийомом підвищення їх активності. У кожній віковій групі він має свої особливості.

Так у молодших групах не можна обирати дітей на роль ведучого за бажанням, у цьому віці діти не можуть об’єктивно оцінити свої можливості. Тому вихователь спочатку сам виконує роль ведучого, а з другого півріччя у ІІ молодшій групі назначає дітей на роль ведучого. У середній групі вихователь вже може призначати дітей на роль ведучого.

У молодшому та середньому дошкільному віці, якщо гра нова та ще з елементом ловіння, то роль ведучого дитина виконує підряд двічі тому, що перший раз вона лише апробує себе в ролі ведучого.

Обираючи дитину на роль ведучого, слід передусім враховувати, чи чесно дитина виконує правила гри. Бо діти інколи самі піддаються ведучому, щоб наступного разу самому ловити. Вихователь має уважно ставитися до всіх дітей, знати їх особистісні якості і призначати на роль ведучих, як це часто буває не лише найспритніших, найактивніших, найсміливіших та найкмітливіших дітей. Дитину, яка повільна проте старанна, теж необхідно обирати на роль ведучого, хай навіть на початку буде двоє ведучих, поки дитина апробовує себе в цій ролі, потім доручити виконувати їй цю роль самостійно.

Вихователь має добре знати кожну дитину, розуміти її нахили, можливості, фізичний стан організму, темперамент та руховий досвід. Навіть якщо у грі дитина не виявила певних здібностей, все одно, для власного самоствердження їй потрібно доручати головну роль у грі. Це допоможе дитині зайняти належне місце серед однолітків та відчути себе впевненіше.

Якими прийомами для вибору ведучого має скористатися вихователь? Такий прийом як «стрілочка», посилює ігровий момент, дітям подобається, коли вихователь із заплющеними очима і витягнутою рукою, наче стрілочкою, проводить вздовж шеренги дітей і зупиняється на комусь – та дитина й буде ведучою.

Наприкінці середньої групи та в старшому дошкільному віці на роль ведучого діти вже можуть обирати самостійно Для цього їм у пригоді стає лічилка.

Для поділу дітей на команди можна використовувати жеребкування: діти по черзі витягують каштани чи жолуді тощо.

У молодших групах вихователь обов’язково є учасником гри, виконуючи головну роль. Наприкінці ІІ молодшої групи та на початку середньої груп бере участь у грі, але в ролі ведучого лише 1 раз, коли ця гра розучується. У старшій групі бере участь в тому випадку, коли дитині не вистачає пари або якщо потрібно виконувати роль судді.

Хід рухливої гри слід спрямовувати таким чином, щоб це сприяло розвитку позитивних якостей, створювати ситуації взаємодопомоги. Наприкінці гри підбивають підсумки. Насамперед слід відзначити тих, хто правильно виконував правила гри та рухові дії, виявляв спритність, виручав , допомагав друзям, умів домовитися і розв’язати конфліктні ситуації. Проте аналізуючи діяльність дітей у грі, вихователь має бути гуманним, досить обережним стосовно них. Вихователь обов’язково стежить, щоб кожна дитина проявляла активність у грі.

Методика використання загадок в роботі з дітьми

За змістом загадки повинні відповіда­ти завданням всебічного розвитку, містити виховну думку, відповідати віко­вим і психологічним особливостям дітей, бути доступною.

Основа для відгадування загадок — достатньо повні уявлення про предмети і явища, тому необхідно враховувати досвід дітей, як колективний, так і індивідуальний.

Загадка повинна мати повну і точну характеристику предмета або явища, опис типових ознак. Вона повинна бути цікавою, грамотною, образною, мати ігровий характер.

Для дітей молодшої групи характерне емоційне сприймання. В молодшому віці активно розвиваються увага, па­м'ять, яка стає наочно-образною, фор­мується уява. Завдяки цьому на основі словесного опису діти можуть створити образ предмета.

Тематика загадок обмежена невели­ким життєвим досвідом дітей. Це загад­ки про іграшки, свійських тварин, деякі предмети домашнього вжитку, продукти харчування. Загадки можуть мати підказку.

Голодна — мукає, сита — жує, Всім дітям молоко дає.

(Корова)

Хто нам пісеньку таку

Весь час співа: «Ку-ку-рі-ку!»?

(Півник)

Зубів не має, а кусає.

(Кропива)

Довгий, зелений, Добрий солоний, Добрий і сирий. Хто він такий?

(Огірок)

Загадки для дітей молодшої групи по­винні бути лаконічні, з яскравими харак­теристиками, конкретними образами, не повинні бути докладними.

У дітей молодшої групи ще малий життєвий досвід та не сформоване абстрактне мислення, тому часто вихо­ватель сам дає відповідь на загадку. Бажано відгадку показати, використавши малюнки, іграшки тощо і обов'язково ще раз повторити текст загадки. Діти будуть запам'товувати загадку і наступ­ного разу самі її відгадуватимуть.

Діти середнього дошкільного віку вміють виділяти в предметах різні якості і властивості (форму, колір, вели­чину, матеріал, смак, запах, призна­чення та ін.), порівнювати предмети між собою.

Відповідно до програми виховання в дитячому садку, діти цього віку знайом­ляться з особливостями овочів, фрук­тів, характерними ознаками тварин, вчаться спостерігати явища природи, дізнаються про призначення предметів домашнього вжитку, транспорт.

Тематика загадок: свійські і дикі тва­рини, предмети домашнього вжитку, одяг, їжа, явища природи, засоби пере­сування.

Загадки можуть бути докладні, як роз­повідь про предмет. Можна добирати загадки з простими порівняннями і про­зорими метафорами.

Скатертина біла весь світ накрила.

(Сніг)

Колючий клубочок прибіг у садочок.

(їжак)

Подібні образні засоби зрозумілі дітям завдяки великій зовнішній подібності.

Дітям середньої групи вихователь інакше підносить загадку. Він її загадує, допомагає відгадати і разом з малюка­ми з'ясовує, що саме підказало відгад­ку. Тексти загадок вивчаються з дітьми в другу половину дня під час індивіду­альної роботи. На кінець середньої гру­пи з дітьми можна проводити розваги на основі загадок.

Старші дошкільники знайомляться з живою і неживою природою, спостеріга­ють за тваринами, птахами, комахами, їх поведінкою, способами життя. Вони слідкують за ростом і розвитком рос­лин, збирають плоди і насіння, відміча­ють зміни погоди.

У дітей поглиблюються знання про працю людей, знаряддя праці, про транспорт, техніку та її призначення.

Тематика загадок: тварини, птахи, ри­би, комахи, рослини, явища природи та їх закономірності, предмети вжитку, знаряддя праці, засоби пересування, зв'язку, інформації, спорт, людина, гра­мота, книга. Характеристика предмета може бути короткою, але одна з ознак має бути характерною:

Не гавкає, не кусає, А до хати не пускає.

(Замок)

Завжди у роті, а не проковтнеш.

(Язик)

Сам чорний, та не ворон, Є роги, та не бик, Шість ніг без копит.

(Рогатий жук)

Діти старшого дошкільного віку не просто відгадують загадку, а вже самі повинні пояснити, чому саме така відгадка. Діти можуть загадувати загад­ки один одному. Доцільно проводити «Вечори загадок», розваги з елемента­ми змагання, літературні вікторини. Дітей навчають складати описи-загад-ки. Щоб опис-загадку інші діти змогли відгадати, вона повинна бути образ­ною, яскравою, точною. А наявність у дітей необхідних вмінь, знань, навичок буде залежати від роботи вихователя з малюками і його творчого підходу до роботи з загадками.

Таким чином, при добиранні загадок для дітей дошкільного віку необхідно враховувати:

• відповідність тематики загадок виховним і освітнім завданням і життєвому досвіду дітей;

• повноту і конкретність характе­ристики предмету чи явища;

• доступність мови і ступені складності художнього образу;

• тип логічної задачі і характер розумової операції при відгаду­ванні

• Загадки широко використовують на заняттях, як складову частину і на спеціальних заняттях на загадування і відгадування загадок, в побутовій і ігровій діяльності.

Для закріплення знань про характерні ознаки предметів, їх призначення, спо­соби використання загадки — не­замінний засіб. Використання загадок на заняттях — один з важливих прийомів навчання. Вони входять до всіх занять з різних розділів програми.

Як правило, широко використовують­ся загадки на заняттях з розвитку мовлення дітей: під час спостережень, екс­курсій, екскурсій-оглядів, бесід, розгля­дання картин, читання художніх творів, опису предметів, слухання радіо, під час дидактичних ігор.

Загадки використовують як прийом, який спонукає до засвоювання знань, необхідних для спостережень. Наприклад, в молодшій групі перед спостереженням за рибкою пропонується загадка:

Скляний будинок на вікні

З прозорою водою,

З камінням і піском на дні,

І з рибкою золотою.

(Акваріум)

Вихователь запитує: «Хто впізнав цей будинок? Як він називається? Чий це будинок? Хто в ньому живе? »

Після того діти уважно розглядають рибку і акваріум.

Загадки використовують не тільки на початку і в процесі спостережень. Їх можна використовувати як закінчення і узагальнення процесу спостереження.

Екскурсію до зоопарку можна закінчити загадкою:

Я кудись ходив із татом,

Звірів бачив там багато:

Мавпу, тигра, крокодила,

А птахів там різних – сила.

Слон водою нас облив.

Де я був, куди ходив?

(Зоопарк)

Екскурсію-огляд групової кімнати доцільно проводити з використанням загадок про предмети, які є в кімнаті. Початок заняття – розглядання предметів із запитаннями: «З чого зроблені предмети? Для чого вони потрібні? Чим вони схожі або відмінні?». Продовження заняття – загадування загадок про предмети (акваріум, годинник, книгу).

Дуже я потрібна всім –

І дорослим, і малим.

Всіх я розуму учу,

А сама завжди мовчу.

(Книга)

Завжди можу стати у нагоді,

Моїх вам порад не злічить.

І кажуть про мене в народі:

«Мовчить, а сто дурнів навчить».

(Книга)

Кінець заняття — гра-загадування за­гадок про предмети.

Перед розгляданням картини «Білки» дітям читають загадку:

Хвіст трубою, спритні ніжки —

Плиг із гілки на травичку!

Носить все вона горішки

В золоту свою скарбничку.

(Білка)

3 загадки можна почати бесіду про пори року:

Сніг на полях, лід на річках,

Хуга гуляє, коли це буває?

(Взимку)

Загадки про книжку, олівець, перо можна використати під час бесіди про школу для закріплення знань, уточнен­ня уявлень про речі, потрібні учневі:

У коробці спочивають

Спритні, жовті, червоненькі,

На папері походили,

Кольори свої лишили.

Звуться палички оці

Кольорові... (олівці).

Снігові поля, чорні грачі,

Хочеш розумним бути – бери

та вчи.

(Книжка, букви)

Використовуються загадки під час розповідання, читання художніх творів. Наприклад, під час розповідання казки «Рукавичка» запитують у дітей, які вони знають загадки про тварин, що жили в рукавичці.

Можна загадувати загадки про героїв літературних творів, діафільмів, мультфільмів.

У старшому віці проводяться спе­ціальні заняття на загадування і відгадування загадок. їх може бути кілька видів, різноманітних за своєю структурою, найчастіше такі заняття прово­дяться у вигляді дидактичних ігор: «Назви квітку», «Хто тут живе?», «Магазин», «Зберемо посилку», «Відга­дай».

Наприклад, гра «Добери відгадку». На великих картках написані загадки про час, а на невеличких смужках папе­ру — відгадки. Це може бути оформле­но в малюнках. Діти читають (або запи­тує вихователь) і добирають до загад­ки відгадку.

• Що іде, не рухаючи з місця?

(Час)

• Що то за штука, що день і ніч стука?

(Годинник)

• Чорна корова весь світ поборола.

(Ніч)

З метою навчити дітей самостійно складати загадки проводиться гра «Відгадай». Вихователь розкладає на столі картинки із зображенням добре знайомих предметів. Дитина бере кар­тинку, не показуючи і не називаючи її, описує характерні ознаки предмета. Всі діти повинні відгадати предмет за описом.

Використовуються загадки і під час режимних процесів — в роздягальні, у ванні, спальні.

У роздягальні кімнаті під час одяган­ня, або роздягання дітей можна загада­ти загадки про одяг та взуття.

Сплели хлівець на четверо

овець,

А на п'яту вівцю окремо.

(Рукавичка)

Під час умивання доцільно викорис­товувати загадки про речі туалету:

Що за віконце чарівне,

Яке мені показує мене.

(Дзеркало)

Мию, мию без жалю,

Мию там, де брудно.

А купатись не люблю,

Бо від того худну.

(Мило)

У спальній кімнати, коли діти готують­ся до сну, або вдягаються після сну, можна використати загадку про постіль:

Не звір, а з ногами,

Не птах, а з пір'ям,

Не людина, а в одязі.

(Ліжко з подушкою і ковдрою)

Що з землі легко піднімеш,

Та далеко не закинеш?

(Пір'їна)

Під час чергування можна використо­вувати побутові загадки:

Має роги і ноги,

А держиться підлоги.

(Стіл)

Під одною шапкою

Чотири братики стоять.

(Стіл)

Таким чином, використання загадок дає змогу виховувати допитливу, вдум­ливу, творчу людину. Загадки збагачу­ють знання дітей, перевіряють рівень інтелектуальної підготовки, вчать мис­лити, обґрунтовувати свої міркування.

Підготовка дитини до шкільного життя

Проблема підготовки дитини до шкільного життя ніколи не виходила з рангу актуальних. Сьогодні її значимість підсилюється ще й особливим розумінням ролі дошкільного дитинства у становленні особистості. Життя переконливо стверджує, що це той віковий період, який забезпечує саме загальний розвиток дитини, що є фундаментом для надбання надалі будь-яких спеціальних знань, умінь, навичок і оволодіння різними видами діяльності. Звідси і відповідна значимість повноцінної реалізації завдання дошкільного виховання -всебічне сприяння розвитку дитячої індивідуальності, забезпечення розвитку тих психічних новоутворень, які є основою саморозвитку дитячої особистості. Саме вони і забезпечують їй нормальне входження у наступний тривалий, важливий і складний період шкільного навчання.

Говорячи про готовність до шкільного учіння, важливо насамперед діагностувати рівень дошкільної психологічної зрілості, а не шкільної. Цілком зрозуміло, що лише психологічно зрілий дошкільник здатний до соціальної адаптації і адекватного входження у навчальну діяльність школяра. Найпершим питанням тут є грамотне визначення змісту поняття «дошкільна зрілість» у психологічному і фізіологічному сенсі. Відомо, що дошкільну зрілість психологи визначають як цілісний психічний стан дитини-дошкільника з оптимальним рівнем розвитку якісних новоутворень, для яких дошкільний період є сенситивним. Основними серед них є такі:

• сформовані соціальні емоції, здатність до емоційної децентрації вміння стати на позицію іншого, відчути його настрій, здатність відгукнутися на переживання співчуттям, співучастю (здатність до емпатії як афективно-пізнавальне утворення);

• розвинута уява;

• достатній рівень розвитку наочно-образного мислення;

• довільність психічних процесів та саморегуляція;

• сформовані мотивація комунікативної соціальної активності;

• адекватна самооцінка.

У реальному житті дорослі, турбуючись про підготовку дитини до школи, найменше уваги звертають на ігрові дії дитини. А між тим психолого-педагогічна наука і практика щораз стверджують, що у дитини, яка не «прожила» повноцінно всі етапи розвитку власної ігрової діяльності від маніпулятивних ігрових дій до ігор за правилами, значно затримується формування відповідної мотивації учіння. Такі діти, за твердженням видатного психолога Лева Виготського, не піднялися до кризи семи років, коли гра вичерпує свої розвивальні можливості, істотно виділяється роль правила, а «зоною найближчого розвитку» стає учіння.

Власне, так звана «вхідна» шкільна діагностика має виявляти, наскільки повноцінно дитина прожила попередній період розвитку. Міцно закарбоване у свідомості і відповідних чиновників, і пересічних дорослих визначення дошкільного дитинства як підготовчого етапу до шкільного навчання було спричинено поширенням у практиці дитячих садків формалізованої і чітко регламентованої системи навчання дітей, яке за більшістю ознак подібне навчанню у першому класі школи. Розгорнута справедлива критика такого підходу на ґрунті визначення самоцінності дошкільного дитинства породжує інший перекіс - майже повну відмову від систематичного, спеціально організованого навчання, намагання замінити його грою, вільною імпровізованою діяльністю з дітьми. При цьому є загроза не скористатися можливостями сенситивного періоду природного розвитку навчальної діяльності дитини на етапі інтенсивного присвоєння нею громадського досвіду, що може призвести в майбутньому до виникнення труднощів при формуванні навчальних умінь та навичок у період шкільного життя.

Водночас виникає небезпека і для самої ігрової діяльності. Переважна спрямованість на розв'язання дидактичних завдань руйнує гру як дитячу самодіяльність, як засіб самовираження особистості дитини. Усе це, врешті решт, завдає серйозної шкоди розвитку дитини. Адже гра для дошкільника - діяльність, що забезпечує розвиток основних новоутворень, які в інших видах діяльності повноцінно не формуються. Маємо на увазі передусім уяву, довільність, саморегуляцію, мотиваційну основу комунікативної соціальної активності, самооцінку. Саме тому характер провідної діяльності дошкільника і є головним показникомпсихологічного віку дитини.

Визначення параметрів дошкільної зрілості

У психолого-педагогічних і методичних посібниках сьогодні можна зустріти кілька різних схем визначення параметрів дошкільної зрілості. Щоправда, більшість з них носять назву «параметри шкільної готовності». Саме тому основними показниками в них служать ті новоутворення, які за логікою законів психічного розвитку з'являються лише у процесі самого учіння в школі, а не в дитячому садку. Для визначення дошкільної зрілості має йтися про якісні новоутворення, притаманні саме дошкільному дитинству, які на етапі вступу у шкільне життя досягають оптимальної зрілості.

Для успішного учіння в школі істотне значення мають такі пізнавальні здібності: здатність самостійно аналізувати ситуацію; здатність виявляти якості, істотні для виконання завдання; розвиток децентрації - вміння змінювати свою точку відліку при виконанні наочних завдань і в ситуаціях спілкування; розвиток задумів - уміння створювати ідею майбутнього продукту та план її реалізації.

Неабияку роль в оволодінні учінням відіграє уява. Це насамперед незамінний місточок між образним і понятійним, логічним мисленням. Уява - один із важливих психічних процесів, що безпосередньо бере участь у будь-якому творчому процесі людини на різних етапах її життя та забезпечує засвоєння різних форм людської культури в онтогенезі. Уява формується разом із допитливістю дитини ще в ранньому віці, але свого інтенсивного розвитку й особливого значення набуває саме у дошкільному віці. Завдяки уяві дошкільник оволодіває сферою свого можливого майбутнього, будь-яка дитяча діяльність (малювання, ліплення, конструювання тощо) набуває цілеспрямованого характеру.

Вступ дитини до школи означає для неї перехід до нового за змістом життя - навчальної діяльності, а для неї самої - до учіння. Це потребує відповідних змін у свідомості, у ставленні до навколиш­нього світу, до інших людей і до самої себе. У ході освітнього процесу в дошкільному закладі свідомість дитини має бути підготовлена до сприйняття учіння як соціально значущої діяльності, так само важ­ливої, як праця дорослих.

Перехід дитини у школу необхідно розглядати не як зміну ігор і занять у дитячому садку на серйозну роботу на уроці і необхідність виконувати домашні завдання. Це початок нового етапу у житті дитини. Відбувається зміна всього способу життя, турбот і інтересів дитини, її діяльності, самопочуття у новому колективі однолітків, відносин з людьми, що її оточують, і, зрештою, власної соціальної позиції. Цей новий етап життя вимагає точного і постійного дотримання досить жорсткого порядку в часі, використання і збереження речей теж у певному порядку. Сама навчальна діяльність, яка є провідною для школярів, теж регламентована: потрібно писати лише ті знаки, і так, і там, і в тій послідовності, як диктує вчитель. Шкільному життю має підпорядкуватися весь час дитини, весь новий розпорядок дня. Різко змінюється мікроклімат, зміст і характер взаємин дитини з близькими дорослими, новими товаришами по класу, дорослими у школі.

Усі ці нові деталі дитячого життя природно змінюють і ставлення дитини до себе: поступове усвідомлення нових обов'язків, нових прав, нового статусу «я - школяр» - перший крок до шкільної зрілості.

Майстерність виховного впливу дорослих, як неодноразово наголошував Григорій Костюк, полягає у пробудженні й спрямуванні саморуху, саморозвитку, самостійної діяльності дитини, її пізнавальної активності, творчої ініціативи у розв'язанні як життєвих, так і спеціально створених дорослим ситуацій. У дошкільному дитинстві пізнавальний інтерес виникає й розвивається не сам собою, а лише за умови спілкування з близькими дорослими, які і є прикладом для наслідування.

ДЕСЯТЬ КРОКІВ ДО ПИСЬМА

«Пиши рівно! Старайся! Брудно!» — чи знайдуться серед нас щасливчики, у чиїх зошитах у початкових класах не зустрічалися б подібні вчительські ремарки. Проте першокласник зазвичай не зовсім розуміє, що конкретно потрібно зробити, щоб вчителька була задоволена. Та й батьки зчаста не знають, як допомогти малюку освоїти пропис. Тож нерідко усе сходить на гримання, сльози й сварки, а почерк у дитини так і залишається негарним

Невже людство й досі не винайшло способу, як зробити на­вчання письма не таким складним та ефективнішим? Зви­чайно, такий спосіб є. Секрет у тому, щоб правильно організувати процес підготовки до письма. Щоб дитина могла вільно оволодіти необхідними для письма навичками,потрібно дотримуватися пев­ної послідовності. Для цього розроблено спеціальну систему вправ, розбиту на десять етапів або кроків. Тож завдяки такій системі робо­ти у майбутнього першокласника поступово сформуються необхідні для письма навички і, прийшовши до школи, він без особливих труд­нощів виконуватиме завдання у прописах. Зупинимося на кожному кроці детальніше.

Крок 1. Учимо дитину правильно сидіти

Ще до того, як дитина почне оволодівати навичками письма, не­обхідно привчити її правильно сидіти. Бо неправильна поза не лише нашкодить зору і поставі дитини, а й перешкоджатиме формуванню у неї правильних рухів, необхідних для письма. Тож не сподівайтеся, що дитина, сидячи у неправильній позі за столом, швидко навчить­ся писати. Виправити ж неправильну позу, коли малюк вже звикне до неї, не просто важко, а практично неможливо.

Тому необхідно одразу ж привчати дошкільника дотримуватися таких нескладних правил:

· сидіти прямо;

· спиратися на спинку стільця;

· не спиратися грудьми на стіл;

· ноги тримати прямо, з упором на підлогу або підставку (якщо стілець занадто високий);

· тулуб і голову тримати рівно;

· обидві руки — на столі, при цьому лікті виступають за край столу;

світло при роботі падає зліва (у шульг — справа).

Крок 2. Учимо дитину правильно розміщувати зошит і тримати ручку

Від розміщування зошита на столі та уміння правильно трима­ти ручку залежить не лише почерк, а й постава дитини. Тому допоки цей етап не буде твердо засвоєний, не варто переходити до наступ­ного. Зауважте, праворукі й ліворукі діти мають по-різному розмі­щувати зошит на столі і тримати ручку.

Поради для праворукої дитини:

• зошит слід трохи нахилити вправо, щоб його нижній лівий край був на рівні середини грудей. Таке положення зошита дасть змогу вільніше пересувати руку вздовж рядка;

• зошит спочатку потрібно підтримувати лівою рукою знизу, а коли сторінку буде майже заповнено — зверху;

• ручку слід класти на лівий бік середнього пальця. Вказівним пальцем потрібно притримувати ручку згори, великим — з лівого боку. Усі три пальці мають бути злегка зігнуті. Вказівний палець не повинен прогинатися. Рука під час письма має спиратися на верхній суглоб загнутого всередину мізинця. Вказівний палець слід тримати на відстані 2 см від кінчика стержня.

Поради для ліворукої дитини:

• зошит слід розмістити ближче до лівої руки і трохи нахили­ти вправо;

• ручку потрібно брати трохи вище — на відстані 3—4 см від кінчика стержня. Вказівний палець потрібно практично не прогинати. Ручку слід класти плоскіше вздовж велико­го пальця. Кута між ручкою і кистю практично не повинно бути.

Крок 3. Учимо дитину малювати прямі лінії

У 5—6 років, коли починається підготовка до письма, у дітей ще не сформовано поняття «вгору» і «вниз», «справа» і «зліва», «посе­редині». Зчаста, навіть прийшовши до першого класу, діти просто не розуміють, що має на увазі вчитель, кажучи, наприклад: «Заокруглю­ємо донизу і вліво».

Тож спочатку дитина має освоїти поняття «вгору», «вниз», «справа», «зліва», «посередині» у грі, без графічних рухів (див. Дода­ток).Коли вона зрозуміє, чого від неї хочуть, слід запропонувати їй з'єднати точки за стрілочками у заданому напрямку: «вгору», «вниз», «вправо», «вліво».

Увага! Необхідно домагатися, щоб рух дійсно починався і за­кінчувався у заданій точці.

Дошкільник має навчитися розрізняти, розуміти і відчувати, що його рука дійсно може вільно рухатися у різних напрямках.

Крок 4. Учимо дитину малювати паралельні лінії

Непаралельність штрихів — найчастіше порушення почерку. До того ж зазвичай діти не розуміють, чому вони пишуть негарно, а дорослі не можуть їм цього пояснити. Домагатися паралельності за допомогою трафаретів і косих лінійок безглуздо, бо коли дити­на перейде до роботи на аркуші без розлініювання, потрібно буде освоювати навичку наново. Ліпше відпрацювати її на до письмовому етапі.

Для цього поясніть дитині, що таке паралельні лінії. Найпро­стіше визначення — рівні лінії на однаковій відстані одна від од­ної.

Поясніть і покажіть, що всі вертикальні і навскісні штрихи по­трібно писати тільки зверху вниз, а горизонтальні — тільки зліва на­право.

Найефективніший спосіб тренування — штрихування.

Увага! Для роботи обирайте невеликі малюнки, щоб штрихові лінії не були занадто довгими. Важливо не багато штрихува­ти, а робити все правильно.

Крок 5. Учимо дитину малювати півовали

Півовали — складова частина як друкованих, так і письмових букв. Малювати ці елементи дитині досить складно, оскільки потріб­но враховувати:

• орієнтування у просторі;

• співвідношення висоти і ширини.

При виконанні таких фігур необхідно звертати увагу на поло­ження руки: кисть має спиратися лише на мізинець.

Крок 6. Учимо дитину малювати круги і овали

Щоб круг або овал не перетворювалися на карлючки, необхідно витримати чітку траєкторію руху, що для дитини 6 — 7 років досить складно.

Тож для тренування навички корисно «розкручувати» і «закру­чувати» спіралі.

Щоб побачити і чітко зрозуміти, чим відрізняються круг і овал,

корисно малювати ці фігури поруч і порівнювати.

Крок 7. Учимо дитину малюват зигзаги і прямі

Нерідко дитина непогано оволодіває написанням окремих букв, але при спробі написати слово перші декілька букв зазвичай пра­вильні, а от наступні стають меншими, змінюється нахил, пропор­ції. Це відбувається через те, що дитина не вміє вільно рухати руку вздовж рядка, напружує її, жорстко спирається на мізинець або на всю руку.

Щоб цього не сталося, треба на попередньому етапі навчити дитину вільно рухати руку вздовж рядка. Для цього варто обира­ти великі графічні елементи: «хвилі», «хмари», «дороги з гірками». Спочатку слід запропонувати дитині «проїхати широкою дорогою», потім — «вузькою стежиною». Потрібно розпочинати з пунктирних ліній, а коли вони почнуть виходити, можна вчити дитину виконува­ти суцільні лінії, не відриваючи руки.

Крок 8. Учимо дитину розрізняти та писати елементи друкованих букв

Ознайомлення дитини з алфавітом рекомендуємо поєднувати з аналізомелементів букв та їхніх з'єднань, конструюванням букв із сірників або з інших матеріалів.

На цьому етапі дитині необхідно зрозуміти, що таке робочий рядок, його нижня і верхня межа, серединна лінія. Написати навіть найпростіші і добре відпрацьовані елементи друкованих букв у ро­бочому рядку — нове й досить не просте завдання для 6—7-річної ди­тини.

Під час цієї роботи діти усвідомлюють, що «палички» і «кружеч­ки», які вони пишуть, — це елементи букв. Оволодівши конструю­ванням друкованих букв, засвоївши спосіб їх розміщення у рядку, дитина легко вчиться робити те саме і з письмовими буквами.

Крок 9. Учимо дитину писати друковані букви

Коли восьмий крок засвоєно, дитині нескладно навчитися пи­сати друковані букви у рядку. Щоб закріпити зоровий образ букви і уникнути механічного копіювання, корисно виконувати завдан­ня типу «допиши букву». Точки початку руху і стрілки допомагають сформувати правильну траєкторію рухів при письмі.

Крім того, при виконанні таких завдань:

• закріплюється зоровий образ букви;

• удосконалюється система рухової координації;

• відпрацьовується уміння чітко виконувати інструкцію, ви­значати послідовність дій.

Крок 10. Учимо дитину писати елементи письмових букв

Фактично, дев'ятий крок завершує дошкільний етап підготовки до письма. Наступний, десятий крок варто починати опановувати тільки у школі. Його побудовано так само, як і попередні: на основі усвідомленого виконання графічних рухів, подальшого вдосконален­ня зорово-просторового сприйняття, зорово-моторної координації, здатності до аналізу і синтезу, довільної регуляції уваги і організації діяльності. Але це вже тема для окремої розмови на сторінках видан­ня для шкільних педагогів.

Коментарi