Поради вихователям щодо ефективної організації занять

Не дистанціюйтеся від дітей. Самі підійдіть і сядьте біля них, спостері­гайте за іграми, вслухайтеся у розмови.

Зробіть початок заняття нефіксованим у часі. Візьміть усе, що ви при­готували до заняття і розмістіть матеріали так, щоб діти могли їх бачи­ти: розкладіть на ігровому килимку навколо себе предметні картинки або чистий аркуш ватману і маркери, фізичну карту України чи дитя­чу енциклопедію, відкриту на сторінці, де зображено карту зоряного неба. Почніть працювати з матеріалом — розглядати, вирізати, малю­вати тощо. Організуйте це таким чином, щоб у дітей з'явився інтерес до вашої діяльності. Зверніться до тих, хто виявив цікавість або просто перебуває поряд, із проханням допомогти: подати, притримати, розмі­шати фарбу.

Залучіть двох-трьох дітей до спільної діяльності. Проводьте її у тако­му емоційному стані, щоб інші діти самостійно, без спонукань, захоті­ли долучитися до неї.

Приберіть чи зведіть до мінімуму монологічну форму спілкування з дітьми. Будуйте його на засадах ділового партнерства та конструк­тивного діалогу. Лише так ви зможете пізнати і врахувати в освітньому процесі інтереси дітей та індивідуальні особливості протікання психіч­них процесів.

Намагайтеся прив'язати до реального життя дітей усю навчальну інформацію, що подається. Наприклад, ознайомлення з професіями до­рослих проведіть на основі бесіди про професії батьків та знайомих людей з найближчого оточення. Розіграйте ситуацію про те, як одна з відомих дітям професій (водій тролейбуса, кухар, лікар, вихователь) «зникла». Поміркуйте разом про наслідки такої ситуації. Зробіть це ве­село і смішно. Поверніть дитячий сміх до дитячого садка! А навчаючи дітей побудови упорядкованих послідовних рядів: великий — менший — найменший, принесіть і розкладіть на килимку багато різних за роз­міром пластикових пляшечок і кришечок до них. Попросіть знайти до кожної пляшечки відповідну кришечку, потім (чи, можливо, дітям за­хочеться спочатку) побудувати ряд: від найбільшої пляшечки до най­меншої. Під час цієї діяльності є можливість закріпити порядкову ліч­бу, поміркувати над можливостями використання пляшечок у побуті. Скажімо, виготовити з них совок для піску чи інших сипучих речовин, годівничку для птахів, вазу для олівців, «гантелі» (наповнити пляш­ки водою) для занять фізкультурою чи навіть шумовий музичний ін­струмент (наповнити пляшки горохом, квасолею, жолудями, мушлями тощо), щоб потім створити своєрідний оркестр.

Особливістю таких занять є прихованість навчальних завдань від дітей. Вони існують лише для вихователя, зафіксовані у пла­ні його роботи та втілюються у партитурі робочого дня. Для дітей це цікава діяльність, забарвлена позитивними емоціями спілкуван­ня та відкриттів. Та за появи ознак втоми вихователь має завершити

"Що враховувати в організації освітнього процесу в ЗДО під час воєнного стану".

Базовий компонент дошкільної освіти як Державний стандарт є актуальним у будь-який час. Він утверджує політику держави в галузі дошкільної освіти. Заклади дошкільної освіти (далі — ЗДО) мають відповідати його вимогам і під час дії воєнного стану. Зокрема, під час організації освітнього процесу з дітьми будь-якої вікової групи ЗДО мають використовувати:

ідеї гуманістичної педагогіки, спрямовані на гуманне ставлення до дитини;

теорію природовідповідності, за якою в дитини треба розвивати задатки та здібності, зберігаючи її природу;

ідеї патріотичного та громадянського виховання;

ідеї солідарної відповідальності держави, громади, родини, фахівців педагогічної освіти й інших професій, причетних до піклування, догляду та розвитку дітей раннього й дошкільного віку.

Першочергові завдання

ЗДО мають стати осередками, які дають змогу дітям отримувати не лише знання та практичні вміння для життя, а й психолого-педагогічну підтримку, допомагати не втрачати відчуття приналежності до спільноти.

У зв’язку з тим, що в частині регіонів України зберігається загроза для життя, більшість ЗДО тимчасово призупинила освітній процес. Наразі частково відновлюють роботу заклади, розташовані на безпечній території. Освітній процес у них здійснюють очно, з використанням дистанційних форм роботи й у змішаному форматі.

В умовах воєнного стану ЗДО спрямовують свою діяльність на розв’язання першочергових завдань, зокрема:

налагоджують ефективну комунікацію учасників освітнього процесу;

відновлюють освітній процес для всіх дітей;

зараховують до закладу дітей раннього та дошкільного віку з числа внутрішньо переміщених осіб за місцем тимчасового проживання;

створюють у закладі безпечні умови для всіх учасників освітнього процесу;

створюють умови для підвищення фахового рівня педагогічних працівників щодо організації освітнього процесу за дистанційною та змішаною формами;

надають педагогічну підтримку дітям раннього та дошкільного віку, зокрема й з особливими освітніми потребами, їхнім батькам;

здійснюють інформаційну підтримку та психологічний супровід учасників освітнього процесу;

співпрацюють з інклюзивними ресурсними центрами;

застосовують інструменти управлінської діяльності, щоб розв’язувати надзвичайні ситуації.

Організація комунікації

В умовах війни педагогічні працівники мають бути готовими та спроможними повноцінно надавати освітні, інформаційні, консультаційні послуги сім’ям, які виховують дітей раннього та дошкільного віку. Для цього слід віддавати перевагу системам комунікації з дітьми, їхніми батьками, сім’ями, педагогами, що дають змогу встановити швидкий обмін інформацією, мобільність зворотного зв’язку.

Під час організації комунікації учасників освітнього процесу працівники ЗДО мають:

сприяти організації комунікації дітей та їхніх батьків з іншими членами громади;

створювати безпечний соціально-освітній простір;

адаптувати освітній процес в умовах війни з урахуванням ситуацій, що склалися;

добирати форми та методи взаємодії між учасниками освітнього процесу відповідно до конкретної ситуації кожного;

володіти інформацією щодо ресурсного забезпечення освітнього процесу в умовах дистанційної роботи;

володіти навичками організації та проведення онлайн-заходів;

налагоджувати комунікацію з учасниками освітнього процесу в телефонному режимі, через листування електронною поштою тощо.

Технологічні аспекти організації комунікації

ЗДО за допомогою сайту може організувати взаємодію всіх учасників освітнього процесу й створити віртуальну бібліотеку — своєрідний банк освітніх ресурсів. Відтак постійно оновлювати й поповнювати інформаційне наповнення сайту й використовувати ресурси онлайн-освіти, щоб залучити тимчасово переміщених дітей та їхніх сімей до різних програм з дошкільної освіти.

Оскільки форма освіти дошкільників залежить від безпекової ситуації в кожному регіоні, комунікувати з учасниками освітнього процесу потрібно з урахуванням локації дітей: удома, у бомбосховищі, в умовах зовнішньої міграції, в умовах внутрішньої міграції, в ЗДО, з батьками, вихователями, опікунами, волонтерами тощо.

Під час організації комунікації з учасниками освітнього процесу потрібно орієнтуватися на реалізацію різних завдань, як-от:

забезпечувати необхідною інформацією сім’ї, які евакуйовані з небезпечних територій і можуть долучитися до освітнього процесу за місцем тимчасового проживання;

надавати інформацію щодо використання приватних освітніх платформ з безплатним доступом до освітніх послуг, щоб залучити дітей до освітнього процесу;

сприяти тимчасовому долученню дітей до освітнього процесу в ЗДО в зарубіжних країнах на період воєнних дій;

організовувати індивідуальні консультації з фахівцями (практичними психологами, психотерапевтами, медичними працівниками, юристами тощо), щоб підтримати дітей та їхніх батьків у кризовому стані — в умовах евакуації, під час перебування в бомбосховищах, у медичних закладах, прихистках, притулках, при перетинанні кордону тощо.

Для того щоб забезпечити ефективність комунікації з батьками, вихователями й усіма, хто задіяний в освітньому процесі, обирайте оптимальні канали комунікації для кожного конкретного завдання. У складних умовах у пригоді стануть сервіси й інструменти комунікації в онлайн-режимі.

Підвищити ефективність комунікації учасників освітнього процесу дають змогу:

• завдання й рекомендації для батьків щодо роботи з дітьми відповідно до їхнього віку, розміщені на сайті ЗДО;

• групи в месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp з батьками, вихователями, практичними психологами тощо;

• електронні платформи Zoom, GoogleMeet, Google Classroom, Microsoft Teams тощо.

Важливо визначитися, через які канали комунікації швидко доходитимуть повідомлення до аудиторії, який канал зможе забезпечити оптимальний зворотний зв’язок, які формати для цих каналів застосовувати та які супровідні матеріали необхідно попередньо підготувати.

ЧОМУ ВАРТО ЧИТАТИ КОЖЕН ДЕНЬ: 6 НАУКОВИХ ФАКТІВ

Вчені давно говорять про користь читання, а щоразу нові і нові дослідження світових професорів це вкотре доводять.Читання може позбавити стресу, зробити щасливішим та навіть допомогти пережити певний життєвий досвід, пише Prevention.

Сучасні люди часто читають лише стрічку у Facebook чи Twitter. І дарма, адже читання має просто неймовірну кількість плюсів.

Якщо ви не любите читати чи “поглинаєте” одну книгу зі швидкість черепахи – ось кілька науково обґрунтованих причин, чому потрібно переглянути своє ставлення до книг та впровадити ще одну корисну звичку в своє життя.

1. Читання «вмикає» мозок

Іспанські вчені довели, що читання стимулює наш мозок таким чином, ніби ви переживаєте прочитаний досвід у реальному житті. До прикладу, коли ми читаємо про корицю, то мозок думає ніби ви дійсно вдихаєте аромат цієї спеції.

Водночас французькі науковці з’ясували, що після прочитання певних виконаних дій («Павло кинув м’яч») тіло стимулює моторну кору, рухову частину мозку.

2. Література допомагає пізнати один одного

Читання дає унікальну можливість повністю зануритись в думки та відчуття іншої людини. За даними вчених, це може покращити соціальні навички людини та робить її більш співчутливою до інших.

«Якщо ви читаєте про генетику – ви дізнаєтесь щось про гени. Якщо ви читаєте художню літературу – ви вивчаєте людей, інших та самого себе», – вважає професор-емерит когнітивної психології університету Торонто Кіт Оатлі.

Вчений детально описав цей процес у своїй книжці «Такі речі, як мрії: психологія художнь

Особливості організації освітнього процесу в період карантину.

Головний аспект - на створенні максимально безпечних умов для вихованців і працівників.

На період карантину забороняється:

1. Проведення масових заходва (вистав. свят, розваг, концертів) за участі дітей з більш, ніж з однієї групи та за присутності глядачів або відвідувачів.

2. Використання м'яких або м'яконабивних іграшок.

3. Використання килимів з довгим ворсом.

4. Використання багаторазових тканинних рушників.

5. Перебування у вуличному взутті всередині приміщень.

6. Проведення в приміщенні ЗДО батьківських зборів (окрім тих, що проводяться дистанційно).

На період карантину рекомендується:

З метою дотримання соціальної дистанції в приміщенні, під час перебування дітей у груповому осерердку варто здійснювати організацію простору ігрової кімнати у вигляді осередків діяльності, які відображають освітні інтереси і потреби дітей дошкільного віку. Організація осередків діяльності дає можливість забезпечити основні види діяльності дітей з дотриманням належного дистанціювання.

1. Графік прогулянок та занять повинен не допучкати об'єднування/змішування груп.

2. Проведення додаткової освітньої роботи валеологічної спрямованості, яка буде доносити дітям важливість індивідуальних заходів профілактики, гігієни та фізичного дистанціювання.

3. Надання пріоритету активностям, що проводяться на свіжому повітрі.

4. Обмеження занять та ігор, що передбачають безпосередній фізичний контакт між дітьми та персоналом.

5. Обмеження занять та ігор, що потребують використання великої кількості додаткового інвентаря.

6. Організація процесу харчування таким чином, щоб мінімізувати кількість дітей, які харчуються одночасно за одним столом.

Міністерством освіти і науки створено окремий ресурс «Вчимо і навчаємось на карантині: зміни в системі освіти», який містить перелік ресурсів із вправами та завданнями для дітей дошкільного віку, поради батькам дітей, рекомендації для занять та іншу корисну інформацію.

МОВЛЕННЄВА ПАМ’ЯТКА-ПОРАДНИЦЯ

• Хороше мовлення дитини – успішне навчання у школі, широкі можливості у подальшому виборі професії, вміння спілкуватися з людьми.
• Найнаполегливіша робота вихователя не дасть цілковито сподіваного результату без систематичних занять батьків з дитиною вдома.
• Щоб у навчанні та вихованні дитини досягти потрібних результатів, мовлення самих дорослих має стати прикладом для наслідування (наслідування – психологічна особливість дітей).
• Якщо дитина повсякчас буде чути чітке, правильне мовлення, то завдяки наслідуванню воно стане для неї звичкою і унеможливить мовленнєві вади.
• Ви ще самі не вмієте правильно розмовляти українською? Вчіться разом з дитиною! Не змушуйте її повторювати ваші слабкість та лінькуватість у самовдосконаленні й унаслідок цього – небажані проблеми у мовленні.
• У дитини, як і у дорослих, не завжди все добре виходить. Тож часом ви нарікаєте на відмову її від подальших занять. Не опускайте руки! Не виказуйте негативних емоцій: роздратування, глузування. Та найгіршими вашими словами в цій ситуації буде: «Нічого, прийде час – сам навчиться!» Добре, якщо буде саме так.
• Нехай ваші заняття з дитиною перейдуть у мовленнєві ігри та забави. Гра містить у собі частку емоційного піднесення, яке зростає завдяки наявності в ній елементів несподіванки та змагання. Емоційне насичення надає іграм привабливості.
• Вибирайте час, коли дитина перебуває у хорошому настрої.
• Добираючи ігри, зважайте на темперамент дитини.
• Не фіксуйте увагу малюка на тому, що не виходить. Підбадьорте і, щоб «розрядити ситуацію», ненав’язливо поверніть до більш простого, вже відпрацьованого матеріалу, ніби нагадавши, що колись у неї це також не виходило.
• Коротенький віршик, промовлений веселим, загадковим тоном, допоможе заохотити дитину до гри-заняття.
• Заняття проводьте двічі-тричі на тиждень, а якщо дитина ще погано розмовляє, то й частіше.

Розмова з батькамиЛюбі тата і мами, пригадайте слова, які ви вимовляєте частіше, коли син або донька повертаються з дитячого садка. Ми спробуємо відгадати: «Що ти сьогодні їв?»
А ви спробуйте інакше. Зустрівши малюка і прямуючи додому, запитайте його: «Що сьогодні в садочку було цікавого? Що тобі сподобалося, а що засмутило, здивувало, спантеличило, розсмішило або вразило?» І тоді побачите, який неосяжний, внутрішній світ, незвіданий пласт життя власної дитини ви виявите. Як тремтливо і довірливо розкривається перед вами її серце. Це того варте, повірте.
Ваші діти завжди намагатимуться принести вам радість, якщо вони будуть впевнені: їхні справи хвилюють вас та змушують тривожитися і переживати.
Завжди знайдіть привід похвалити дитину. Давайте змогу відчути задоволення від навчання, захоплення від відчуття успіху, навіть найменшого, а значить, інтерес до знань і бажання вчитися.
Отже, допомога дошкільнику складається з кількох речей:

• Безпосередньої присутності поруч із ними батьків;
• Зацікавленості дорослих у навчальній праці дитини;
• Постійного контролю за діяльністю дитини.
• Як ми звертаємося до дітей?

Психологи зробили висновок, що є слова й вислови, які начебто й необразливі, однак за частих повторень здатні дратувати не менше, ніж явний чи брутальний лемент, навіть якщо, звісно, соромляться говорити, хоча ті здатні згладжувати образи й промахи, поліпшувати настрій.
Заборонені звертання до дитини:

• Скільки разів тобі повторювати…
• Я сказала – зроби…
• Ти що, не розумієш?
• У всіх діти як діти, а ти…
• За що мені така кара…
• Не лізь, якщо не можеш зробити…
• І у кого ти такий вдався…
• Невже тобі важко запам’ятати, що…
• У моєї подруги дитина – просто ангел, а ти у мене…

Потрібні звертання до дитини:

• Вирішимо все разом…
• Якщо ти вважаєш…
• Мій любий…
• Це ти добре придумав(ла)…
• Таке тільки ти міг придумати…
• Я не сумніваюся, що ти в мене найрозумніший(а)…
• Я так вдячна долі, що ти в мене є…
• Впевнена, що ти зможеш…
• Я завжди знала, що моя дитина найкраща…

Навчіть своїх дітей спілкуватися:

• Користуйся словами ввічливого звертання «добрий день», «до побачення», «будь ласка», «вибачте», «дякую», «дозвольте звернутися (зайти)» тощо.
• Будь привітливим та ввічливим з усіма дорослими.
• Не перебивай дорослих і не втручайся в їхню розмову.
• На вулиці, вдома, у дитячому садку, у транспорті та інших громадських місцях говори спокійно, не голосно; поводься стримано; не викликай до себе особливої уваги.
• Умій уважно вислухати старшого; стій спокійно, дивися в очі співрозмовнику.
• Умій вислухати товариша не перебуваючи.
• З повагою постався до праці та відпочинку старших, не заважай дорослим, не галасуй і не капризуй.
• Подай стільчика або звільни місце для дорослого, який зайшов у кімнату.
• Підніми і ввічливо подай дорослому або своєму товаришеві те, що ненароком упало.
• У міру своїх сил допомагай тим, хто тебе оточує: твоїм рідним, друзям.
• Ділись з однолітками іграшками, книгами тощо.
• Умій визнавати свою провину.
• Прагни виробити навичку поступатися у суперечці, у грі, вмінні домовлятися.

Професія вихователя дитячого садка - професія для справжніх романтиків!

Коли людина, юнак або дівчина, підходять до того віку, коли настає пора визначення життєвих пріоритетів, меж і цілей, настає дуже важливий життєвий період, коли від зробленого вибору залежить все подальше життя. Зазвичай до вибору професій люди підходять дуже серйозно.

Існують тисячі професій, вони різні і, відповідно, по-різному оплачуються. Зараз дуже популярно серед молоді переступати через свої інтереси та здібності і отримувати ту освіту, яку їм доступно або яка гарантує їм подальше працевлаштування.

Але залишилися ще й ті "романтики", які крізь усі поради і заборони вміють зберегти своє справжнє покликання і призначення. Вони йдуть до своєї мети крізь численні перепони, і, врешті-решт, домагаються свого. Це щасливі люди. Вони цінують щастя інших більше свого матеріального благополуччя.

Безсумнівно, професія вихователя дитячого саду - професія для справжніх романтиків! Вона не дуже користується популярністю серед сучасної молоді. Адже праця вихователя величезна, а зарплата дуже маленька. Але давайте все ж поговоримо про тих щасливих людей, які вирішили присвятити своє життя вихованню дітей.

Є такі щасливі професії, які викликають у оточуючих людей якийсь захват. Медсестра уособлює милосердя, перша вчителька - найсвітліші спогади, а вихователька дитячого саду - доброту й увагу, другу маму.

Коли людина починає опановувати дошкільну премудрість, вона дивується, як багато потрібно для роботи з дітьми, яка непосвяченим здається зовсім простою. Справді, хто не зуміє доглянути за дитиною, нагодувати, погуляти, казку почитати, по голівці погладити?

Виявляється, цього мало. Крім знань і умінь потрібно зуміти закохувати в себе дітей. А вже потім, коли зав'яжеться "роман", починається справжня робота ...

Діти закохуються легко, але утримати їх любов надзвичайно важко: їм необхідна взаємність. Нерозділене почуття в дошкільні роки випаровується миттєво, без сліду. Любов до дітей нічим не підміниш - різницю вони вловлюють відразу ж. І найголовніше - вихователька повинна бути гідна любові, не викликати у дітей розчарування, інакше все пропало. Як важко бути у формі постійно, під поглядами діточок, які все помічають . Вони дуже спостережливі, ці дошкільнята.

І все ж це дивна професія! Робота з дітьми дає можливість людині проявити все найкраще, що в ньому закладено: і душевні якості, і здібності.

З душевними якостями зрозуміло, а от здібності ... Дуже часто ці здібності є, але не завжди в тих масштабах, щоб вийти з ними на "велику сцену": співаєш, але голос не звучний; пишеш вірші, але не такі, щоб їх можна було друкувати; вишиваєш, але не для того, щоб потім виставляти свої роботи на продаж . А в дитячому садку всі ці скромні таланти вихователь може реалізувати, адже діти - найгуманніші судді. Вони захоплюються всім, чого не вміють робити самі. Усі таланти реалізуються, всі знаходять застосування і доставляють радість не тільки вам і всім оточуючим, а в першу чергу, - дітям. Діти оцінять вірші і розповіді, малюнки і пісні, а головне - саму вашу фантазію, адже вони найбільші в світі фантазери.

Вихователь - дивовижна професія. Ще один її плюс в тому, що вона дає можливість заглянути в країну дитинства, у світ дитини. І хоч "всі ми родом з дитинства ", але ми дуже швидко забуваємо цей чарівний світ, не розуміючи навіть власних дітей. Дитячий світ набагато цікавіший, безмежніший і багатший, ніж світ дорослого. Завдання вихователя - не зруйнувати цю дитячу ілюзорність, а влитися в неї, тобто вихователь повинен розмовляти з дітьми на одній мові, розуміти їх.

І нарешті, хіба багатьом доступно бути коханою, шанованою, зразком для наслідування, ідеалом? Виховательці дитячого садка це цілком доступно, все залежить тільки від неї !

Організація самостійної діяльності дошкільників

Згідно сучасних вимог щодо організації життєдіяльності дітей в дошкільному закладі в режимі дня кожної вікової групи передбачений час на самостійну діяльність дітей (див. Режим дня). Вихователю слід пам’ятати, що час, коли дитина просто вільно переміщується груповим приміщенням з кутка в куток, не знайшовши собі заняття за інтересами, проходить для неї спонтанно, безпланово та безрезультатно. По відношенню до дитини — це аморально і негуманно, а по відношенню до вихователя — безвідповідально та непрофесійно. Час перебування дітей в дитячому садку має щоденно плануватися педагогами досить виважено і розумно, і кожній дитині протягом дня слід приділяти максимум уваги.

Організовуючи самостійну діяльність дітей в ДНЗ, у центрах розвитку чи поза ними, вихователю варто пам’ятати, що активність кожної дитини (фізичну, пізнавальну, мовленнєву, художньо-естетичну, соціально-моральну, емоційно-ціннісну, креативну) треба регламентувати домірно, тобто кожний дошкільник має повністю реалізувати протягом дня свою потребу в активній творчій діяльності.

Організовуючи самостійну діяльність дітей (вранці перед заняттями, у вільний від занять час, на першій чи другій прогулянці, у вечірні години тощо), педагогу варто враховувати такі поради:

• починаючи організовувати самостійну діяльність дітей, необхідно представити їм повний набір можливих справ та завдань, розповісти про їх особливості та значимість, постійно поповнюючи центри розвитку (активності) дітей новими атрибутами чи видозмінюючи їх;
• обговорити з дітьми вимоги до певних видів діяльності чи окремі правила, яких слід дотримуватися, працюючи у тих чи інших центрах розвитку дитини. Ці правила мають бути відомими і ставитися до всіх дітей в однаковій мірі, і вимагати їх дотримання кожною дитиною слід постійно — тоді у неї виробляється стала звичка: брати з дозволу, гратися обережно, не кидати, гортати сторінки охайно, ділитися з друзями, домовлятися про свої ролі, прибирати робоче місце, ставити на місце тощо;
• варто додатково мотивувати самостійну діяльність дітей. Наприклад, прибирання у столах чи шафках для роздягання, як правило, не викликає у них особливого ентузіазму, але одночасний пошук «секретику» обов’язково зацікавить маленьких дослідників;
• вихователь має наголосити, що кожна дитина може займатися тим, що їй до вподоби (варто ще декілька разів назвати всі можливі справи);
• запропонувати кожній дитині вголос повідомити про своє рішення та вибір і спробувати його пояснити;
• варто також повідомити дітям, що кожний з них може пізніше відмовитися від свого першого задуму і займатися іншою справою, але бажано, щоб кожна розпочата справа була завершеною;
• вихователь має обов’язково контролювати характер вибору дитини, заохочувати її, спонукати обирати складніші завдання чи допомогти іншим у завершенні справи;
• час від часу треба звертати увагу на вимоги та правила щодо виконання завдання дітьми;
• в процесі діяльності вихователь має демонструвати дитині свій інтерес та підтримку, впевненість у її можливостях, висловлювати оптимістичну позитивну випереджуючу оцінку (прийом ПВО);
• після закінчення роботи вихователь заохочує дітей до самооці-нювання, вдаючись до запитань: «Чи задоволений ти результатом (роботою)? Що тобі подобається в цій роботі, а що ні? Хто тобі допомагав? Чи зможеш зробити краще наступного разу? Які були у тебе труднощі?»

Отже, підсумовуючи вищесказане, слід наголосити, що для належної організації самостійної діяльності дітей вихователі мають постійно дбати про збагачення предметно-ігрового розвивального середовища в групі, продумувати власне місце і роль у діяльності кожної дитини. Тривалість самостійної діяльності дітей може бути від кількох хвилин до години і більше. Дитина протягом дня може неодноразово повертатися до обраної справи. Це можуть бути:

- театралізована діяльність (ігри-драматизації, інсценівки, розігрування театрів);

- мовленнєва діяльність (бесіди, читання художніх творів, розповідання з показом ілюстрацій, переказування, робота з картинками, з книжкою);

- образотворча діяльність (малювання, ліплення, аплікація);

- ігрова діяльність (сюжетно-рольові, дидактичні, настільно-друковані, конструктивно-будівельні, рухливі ігри);

- музична діяльність (гра на дитячих музичних інструментах, музично-дидактичні ігри та вправи, танцювальні рухи);

- трудова діяльність (трудові доручення, ручна праця, праця в куточку природи, господарсько-побутова праця);

- дослідницько-пошукова діяльність (досліди, експерименти);

- логіко-математична діяльність (ігри-ломиголовки, кросворди, ребуси, лабіринти, вирішення логічних завдань та інше).

Керівництво самостійною діяльністю дітей з боку вихователя, в залежності від ситуації, може бути як безпосереднім, так і опосередкованим. В той час, коли діти зробили свій вибір і активно зайнялися справою за бажанням та інтересами, вихователь має можливість проводити індивідуальну роботу з вихованцями з різних розділів програми, сфер життєдіяльності, опосередковано спостерігаючи за заняттями всієї решти дітей.

Постійний контроль, вказівки, обмеження, необґрунтовані правила, докори, негативна оцінка діяльності дитини з боку вихователя можуть зашкодити її особистості у виробленні оцінночного ставлення до себе, своїх можливостей.

Для організації самостійної діяльності дітей в календарному плані освітньої роботи вихователі маютьобов’язково зазначати умови, за яких вона буде проводитись (матеріали, атрибути, ігри, обладнання, посібники тощо), тобто створити «ситуацію успіху» для кожної дитини у всіх центрах розвитку.

Роль помічника вихователя в організації самостійної діяльності дітей, які не зайняті на основному занятті

Сьогодні помічник вихователя — це не няня, не прибиральниця, не технічний працівник, як до цього ставилися раніше, не наглядач за дітьми, а теж педагог, який бере участь у навчально-виховній роботі (згідно ст.27 Закону України «Про дошкільну освіту»). Коли з однією підгрупою вихователь проводить заняття, то за другою підгрупою помічник вихователя не лише наглядає, а й працює — виконує з дітьми посильну навчально-виховну роботу, зміст якої завчасно продумує вихователь: читання та розповідання казочок; розгляд ілюстрацій, предметних чи сюжетних картинок; виготовлення поробок; прибирання у шафах; настільно-друковані ігри; виготовлення альбому для іменинника; підклеювання книжок; сюжетно-рольова гра; розв’язання моральних ситуацій; розмальовування картинок; колективні види праці і т.д.

Доречно продумувати такі форми роботи не зайнятими на занятті дітьми, які пов’язані з темою навчально-виховного блоку та темою заняття. По завершенню виконання завдання такими дітьми вихователю варто оцінити результати їх роботи та похвалити їх за старанність і те, що вони не заважали працювати іншим.

Варто наголосити, що другу підгрупу, по можливості, може взяти на заняття інший спеціаліст ДНЗ: музкерівник, інструктор з фізкультури, практичний психолог, керівник гуртка тощо. Однак, недопустимо просто відправляти помічника вихователя з дітьми в роздягальню, у спальню тощо без усякого вмотивованого виду діяльності, аби лише вони не заважали вихователю у проведенні основного заняття з першою підгрупою дітей.

При плануванні спеціально організованих ігор-занять з дітьми раннього віку, і не тільки, можна використовувати такий варіант організації навчання дітей: поки вихователь займається з молодшою підгрупою, старші граються і готуються до заняття під наглядом помічника вихователя; потім вихователь працює зі старшою підгрупою, а молодші граються і допомагають помічнику вихователя підготувати матеріал до наступного заняття. Педагог знову займається з малятами, залишаючи старших під наглядом помічника; потім малята збираються на прогулянку з помічником, а вихователь проводить друге заняття зі старшою підгрупою. Після заняття педагог виходить змолодшою підгрупою на прогулянку, а старша підгрупа під наглядом помічника починає одягатися.Однак, організація навчання дітей за підгрупами може бути ефективною лише за умови активної участі в ньому помічника вихователя і чіткого розподілу обов’язків між помічником і педагогом. Вихователь повинен щоразу продумувати і планувати етапи цієї співпраці, готувати необхідний для кожного заняття добір дидактичного матеріалу.

Творчі здібності дошкільників

Яких дітей називають здібними? Як проявляє, себе обдарована дитина? Як відбувається її подальший розвиток? Що можна зробити для її підтримки?

Обдарована дитина - дитина, яка вирізняється яскравими, явними, іноді видатними досягненнями у тому чи іншому виді діяльності. Тобто, обдарованість визначається вищими показниками розвитку здібностей дитини, вони випереджають темп розвитку здібностей її однолітків. При цьому умови життя і навчання ровесників повинні бути рівні.

Що таке обдарованість, які сучасні погляди на цю проблему?

Обдарованість багатогранна і визначається в основному трьома взаємопов'язаними параметрами:

-випереджуючим розвитком пізнання;

-психологічним розвитком;

-фізичними даними.

Вчені стверджують, що в обдарованих і талановитих дітей біохімічна й електрична активність мозку підвищена. У ранньому віці обдарованих дітей відрізняє здатність простежувати причинно-наслідкові зв'язки, робити відповідні висновки, рання мова, відмінна пам'ять і великий словниковий запас. Вони вміють класифікувати, використовувати накопичені знання, самостійно придумувати слова, надають перевагу іграм, які вимагають активізації розумових здібностей.

Обдарованих дітей характеризує підвищена концентрація уваги на чомусь, наполегливість у досягненні результату діяльності, яка їм цікава.

У сфері психосоціального розвитку цим дітям властиві такі риси:

- дуже розвинене почуття справедливості;

-широкі особисті системи цінностей (гостре сприймання суспільної несправедливості, високі вимоги до себе й оточуючих, живий відгук на правду, справедливість, гармонію і природу);

-яскраві уявлення;

-добре розвинене почуття гумору;

-розв'язання заскладних проблем;

-перебільшені страхи.

Фізичні характеристики обдарованості.

Існує два стереотипи фізичних характеристик обдарованих дітей.

Перший - це діти невеликі на зріст, худорляві, бліді, як правило, в окулярах.

Другий - це вищі зростом, сильніші, здоровіші, гарніші діти, ніж їх не обдаровані ровесники.

Обидва стереотипи далекі від істини. Фізичні характеристики обдарованих дітей такі ж різноманітні, як і самі діти.

Проте, відмічено, що обдарованих дітей відрізняє високий енергетичний рівень, досить низька тривалість сну, вони об'єктивно здорові.

Риси загальної розумової обдарованості:

•ранній прояв високої пізнавальної активності і допитливості;

•швидкість і точність виконання розумових операцій, обумовлених стійкістю уваги й оперативної пам'яті, сформованістю навичок логічного мислення;

•багатство активного словника, швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;

• виражена установка на творче виконання завдань, розвиненість творчого мислення та уяви;

• володіння основними компонентами вміння вчитися.

Розумово обдарованим дітям притаманні такі соціальні якості як ініціативність, стриманість, самовладання, відповідальність. Вони комунікабельні, користуються авторитетом, часто стають лідерами.

Складовою спеціальної обдарованості є обдарованість соціальна, яка включає в себе здібності до правової, педагогічної, організаційної діяльності в різних сферах життя суспільства.

Моторну обдарованість характеризує здатність досягати позитивних результатів у різних видах спорту, хореографії.

Дослідження показують, що обдаровані діти захоплюються різними видами практичних занять (художньою працею, приготуванням їжі, доглядом за рослинами, тваринами), літературною, музичною, зображувальною діяльністю, що властиво для практичної та художньої обдарованості.

Життєва практика, висновки науковців засвідчують певну вікову послідовність у проявах різних видів спеціальної обдарованості. Так, досить рано спостерігається вона щодо музики, потім щодо малювання. Обдарованість до мистецтва виявляється раніше, аніж до науки, а в галузі науки раніше за інші розвивається математична обдарованість.

Загальна обдарованість слугує основою для розвитку різних видів здібнос- тей.

Психологічна наука розглядає здібності як властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання ним певних видів діяльності. Вони не є природженими, а є соціально набутими. Природженими, на думку психолога Б.Теплова, є задатки - певні анатомо-фізіологічні особливості організму, на сприятливому ґрунті яких розвиваються ті чи інші здібності. Різниця між задатками і здібностями полягає також і в тому, що задатки не мають якісної визначеності та змістовного компонента.

Здібності поділяються на загальні і спеціальні. Показником здібностей є широта і різноманітність можливостей людини.

До загальних здібностей відносять активність дитини,

особливо пізнавальну, її неабияку допитливість,

свіжість і гостроту сприймання, яскравість уяви, фантазії.

Спеціальні здібності - це психологічні якості дитини чи дорослого, які сприяють успішному виконанню певного виду діяльності. Всі спеціальні здібності ніби виростають із загальних, не можуть існувати без них. Інколи загальні здібності називають «генеральним фактором інтелекту».

Усталеної, єдиної типології спеціальних здібностей немає. Найчастіше говорять про музичні, сценічні, спортивні, математичні, художні, літературні, лінгвістичні, технічні, наукові здібності.

Розвиваються здібності у процесі взаємодії дитини з навколишнім світом, під впливом виховання і навчання. Вони формуються в умовах відповідних періодів дитинства та у тісному зв'язку з особливостями віку. Хибною є думка, що коли дитина стає старшою, створюються сприятливіші умови для розвитку її здібностей. Мозок маляти особливо чутливий до різноманітних впливів навколишнього середовища, тому ті чи інші якості ви­ховуються успішніше, ніж у дорослих. Надзвичайно важливо саме у зв'язку з проблемою здібностей орієнтуватися на положення про те, що кожний віковий період розвитку має свої особливості, неповторні достоїнства, а перехід від одного віку до іншого пов'язаний не лише з надбаннями, але й з помітними втратами.

Вікові періоди - це необхідні стадії розвитку, через які переходить кожна дитина. Тому й розвиток здібностей має бути тісно пов'язаний з ними, має враховуватися їх своєрідність. Потрібно орієнтуватися на те, що можливості дітей одного віку складаються неоднаково.

Суттєвими є висловлювання відомих психологів С. Рубінштейна, Б.Ананьєва, Г.Костюка, К.Платонова щодо зв'язку здібностей з діяльністю, розвитком особистості.

Але існує думка, що для розвитку здібностей потрібна посилена діяльність. Чи так це насправді? Не кожна діяльність розвиває здібності, а лише та, яка подобається дитині, у процесі якої виникають позитивні емоції.

Отже, розвиває здібності діяльність, що викликана власною пізнавальною потребою дитини.

Вищою здатністю людини до творчої діяльності, успішної праці є талант.

Талант - це сукупність здібностей, така обдарованість, яка дає змогу людині на високому рівні виконувати діяльність, отримувати суспільно значущі результати, успішно розв'язувати найскладніші завдання, відкривати і ставити нові проблеми, нові цілі.

Фізіологічні задатки таланту слід шукати у фізичній організації людини (особливості нервової системи, гострота органів чуття, неповторне бачення світу, швидкість реакцій тощо). Однак талант не природжена, а набута здатність людини, він формується і розвивається під впливом соціальних умов. Формування таланту розпочинається з раннього дитинства, спочатку як психологічне визначення природних задатків і схильностей до певного виду діяльності, пізніше як розвиток здібностей і, нарешті, як високий вияв творчості у зрілому віці. Талановитість щодо окремих видів творчості (му­зика, спів, складання віршів, малювання, конструювання) може виявитися уже в ранньому та дошкільному віці.

Так, філософ І. Бентам почав вивчати давньогрецьку мову до того, як навчився ходити, а в три роки вже оволодів граматикою латинської мови.

Н. Вінер у трьохрічному віці творив і читав на трьох мовах. Т. Маколей розпочав свою кар'єру історика в шість років.

Чи існує яка-небудь закономірність, яка визначає ранні прояви обдарованості і таланту?

Перший, хто зробив спробу відповісти на це питання, був відомий англійський психолог Д. Селлі. На основі аналізу великої кількості біографій визначних людей Д. Селлі прийшов до висновку, що за частотою випадків ранніх проявів окремі типи талантів розташовуються у такому порядку:

• музичні;

• таланти у сфері живопису, скульптури, літератури, історії;

• таланти у сфері філософії і природознавства.

Пояснення таке: чим більш спеціальним є даний вид обдарованості, тим частіше зустрічаються його ранні прояви.

Разом з тим історія знає факти пізнього прояву обдарованості, таланту. І. Крилов почав писати у сорок років, С. Аксаков - у п'ятдесят. Відома слабка шкільна успішність таких колосів науки, як Ч. Дарвін, Б. Паскаль, А. Ейнштейн. Очевидно, прояви таланту були, але вони глушились несприятливими зовнішніми умовами.

І, нарешті, геніальність - це надзвичайно високий рівень здібностей загальних чи спеціальних, який виявляється в тому, що у творчій діяльності особистість досягає таких результатів, які складають цілу епоху в житті суспільства, в розвитку культури, науки, політики.

Ще й сьогодні дослідники ще не можуть дати вичерпну відповідь на всі питання, які постають, з проблеми виховання обдарованої, здібної, талановитої дитини. І разом з тим ряд принципових положень для розвитку педагогічної практики можна визначити вже тепер:

• загальною умовою розвитку здібностей та обдарованості є фізичне здоров'я і природна активність дитини. Звідси випливає, що у переважній більшості діти могли б рости як здібні, обдаровані. І якщо практичні результати з цими передумовами не співпадають, то слід говорити про несприятливі умови, які складаються для дітей у сім'ї, у дошкільному навчальному закладі, в житті, про так звані соціальні фільтри, які не дають змоги кожній дитині розвинути свої здібності;

• визнання своєрідності, унікальності періоду дошкільного дитинства, його особливої ролі у становленні особистості;

• увага, турбота, повага, любов до дитини є тією основою, на якій зростає її впевненість щодо своїх можливостей, інтерес до різних сфер навколишнього життя, здатність дивуватися, захоплюватися, пробувати, досліджувати, фантазувати, вигадувати, запитувати, шукати;

• самоповага й оптимістичний настрій дитини, підставою для якого є позитивні оцінки вихователем її дій і поведінки, - необхідна умова її різнобічної активності, у процесі якої розвиваються загальні і спеціальні здібності;

• особистісно - орієнтована модель взаємодії педагога та дітей;

• забезпечення умов і можливостей для приємного, змістовного спілкування у сім'ї і в дошкільному закладі, для занять, особливо індивідуальних, різними видами діяльності сприяє розвитку пізнавальної й естетичної активності дитини, її здібностей;

• відповідне поєднання навчання і творчих пошуків самої дитини - необхідна умова, за якої розвиваються зацікавлення, інтерес до занять, пізнавальні, естетичні й етичні якості сприймання, гнучкість і нешаблонність мислення, вміння і здібності;

• для розвитку творчих здібностей головне значення має сам процес діяльності дитини -експериментування, а не прагнення отримати кінцевий результат. Це мають усвідомлювати педагоги. Критичні оцінки дія успішності, її результатів викликають стресові ситуації і стають на заваді прояву зацікавленої активності;

• творча особистість педагога, зацікавлене ставлення до дитячої творчості;

• сприймання дитячої творчості як цінності, бережне ставлення до творчої продукції;
• створення сприятливих умов для повноцінного життя, поглибленого оволодіння старшими дошкільниками певною справою, що сприяє розвиткові відповідних інтересів, нахилів, здібностей. У студіях, секціях, гуртках, спеціальних школах 5-6-річні діти оволодівають спеціальними уміннями та навичками, розвивають свої здібності.

Поглиблена робота з обдарованими вимагає розробки індивідуальної програми розвитку дитини. Передує складанню такої програми діагностування, що проводиться психологом та педагогом. Діагностичні дані дають чітку картину особистісно-індивідуального статусу дитини, визначають потенціал її розвитку та прогноз.

Програма розвитку має відповідати таким критеріям:

• концентрація на дитині, яка вчиться, а не на середньостатистичному вихованцеві, який має відповідати програмовим вимогам;

• творчість і лідерство, можливість творчої оригінальної праці і самостійної організації вихованцем свого оточення;

• створення простору для високого рівня мислення (обдарованість проявляється на складних завданнях);

• включення у систему навчання батьків здібних дітей;

• надання дитині змоги спілкуватися з інтелектуально обдарованими;

• неперервний розвиток професійного рівня педагогів, які працюють з обдарованими.

Орієнтовні завдання

на виявлення нахилів та здібностей дітей

Розумові (інтелектуальні) здібності

1. Показати сюжетні картинки дітям на встановлення причинно-наслідкових дій.

2. Прочитати десять слів, запропонувати дитині повторити слова.

3. Запропонувати дитині розказати про щось цікаве (про інші країни, людей, явища, події...).

4. Запитати, які книги читає дитина.

5. Запропонувати вирішити логічні завдання (картинки, ребуси, кросворди...).

Художні здібності

1. Намалювати різноманітні предмети, ситуації, людей.

2. Запропонувати переглянути репродукції картин, висловити свої почуття, думки.

3. Дати завдання на виготовлення аплікації, ліплення, конструювання з будівельного матеріалу за задумом.

Музичні здібності

1. Запропонувати відтворити ритм та мелодію.

2. Проспівати знайому пісню.

3. Програти мелодію на улюбленому музичному інструменті.

4. Проспівати мелодію свого імені.

5. Придумати музичну гру.

Літературні здібності

1. Побудувати розповідь.

2. Придумати щось нове, незвичайне.

3. Виділити головне у розповіді дорослого.

4. Підібрати слова - ознаки для характеристики головних героїв казок, оповідань.

5. Розповісти напам'ять вірш.

Артистичні здібності

1. Зобразити якогось казкового персонажа.

2. Змінити голос для зображення казкового героя.

3. Розіграти сценку.

4. Розповісти про відомих акторів, улюблені фільми, мультфільми.

5. Придумати танець на задану мелодію.

Технічні здібності

1. З набору матеріалів (покидьковий, природний, конструктори тощо) змайструвати споруду, будівлю, машину.

2. Розповісти про будову машини.

3. Зібрати розібрану іграшку.

Типи обдарованості,

їх характеристика за Де Хааком та Кафом.

Інтелектуальні здібності.

1. Ваша дитина засвоює нові знання дуже швидко і легко.

2. Має почуття здорового глузду і використовує знання у практичних, повсякденних ситуаціях.

3. Вміє розмірковувати. Ясно мислить, не плутається в думках. Встановлює зв'язки між подіями, причиною та наслідком. Добре розуміє недоговорене, здогадується про те, що часто прямо не висловлюють дорослі, але мають на увазі. Встановлює причини вчинків інших людей, мотиви їх поведінки.

4. Швидко запам'ятовує почуте або прочитане без спеціальних зауважень, не витрачає багато часу на повторення того, що потрібно запам'ятати їй.

5. Знає багато про такі події і проблеми, про які його однолітки не знають і не здогадуються.

6. Багатий словниковий запас, користується новими словами, легко висловлює свою думку.

7. Любить читати книжки, які звичайно читають не однолітки, а діти трохи старші за віком.

8. Вирішує складні завдання, що потребують розумових зусиль.

9. Має різнобічні інтереси. Ставить багато запитань.

10.Випереджає своїх однолітків у навчанні на рік чи два. Часто нудьгує на заняттях, уроках, тому що навчальний матеріал йому вже давно відомий з книжок, журналів, розповідей дорослих.

11.Оригінально мислить і пропонує несподівані, нестандарті відповіді та рішення.

12.Дуже спостережлива, швидко реагує на все нове і несподіване.

Схильність до занять науковою роботою

1. Висловлює думки чітко і точно.

2. Читає книги, статті, популярні видання, журнали з випередженням своїх однолітків на рік-два.

3. Володіє вищою від середньої здатністю щодо розуміння абстрактних понять та встановлення узагальнень.

4. Добра «моторна» координація, особливо між зоровим сприйняттям і рукою. Добре фіксує те, що бачить і чітко записує те, що чує.

5. Після уроків любить читати науково-популярні журнали, книги, віддаючи їм перевагу перед художньою літературою. Не сумує, якщо її проект чи новий задум не підтриманий педагогом чи батьками, або якщо «експеримент» не вдався.

7. Прагне з'ясувати причини і суть подій.

8. Проводить багато часу над створенням власних «проектів» (конструювання, збирання колекцій тощо).

9. Любить обговорювати наукові події, винаходи, часто задумується над цим.

Літературне обдарування

1. Легко будує розповідь, починаючи від зав'язки сюжету і закінчую чи розв'язанням якого-небудь конфлікту.

2. Придумує щось нове і незвичне, коли розповідає уже всім відоме.

3. Дотримується лише необхідних деталей у розповідях про події, все неістотне відкидає, залишає головне, найбільш характерне.

Інтегроване заняття в ІІ молодшій групі з пріорітетом логіко-математичного розвитку.

(розробила вихователь ІІ мол.гр. Колесніченко Н.О.)

"Подорож у казку".

( Геометричні фігури. Закріплення поняття "широкий", "вузький". Лічба в межах 3. Гра "Домалюй фігуру". Кольори.)

Програмові завдання: закріпити знання дітей розрізняти і називати геометричні фігури: круг, квадрат, трикутник. Вправляти в порядковій лічбі в межах 3; закріпити вміння розрізняти і називати кольори. Розвивати у малят довільну пам'ять, логіку. Виховувати спостережливість, морально-етичні почуття, такі як: дружба, взаємодопомога, ввічливість тощо.

Матеріали: (демонстраційний) фланелеграф, іграшка Капітошка, "чарівна паличка", три "чарівні скриньки", геометричні фігури, картки з цифрами, ілюстрації до загадок; (роздатковий) картки з незакінченими геометричними фігурами, набір геометричних фігур, кольоровий олівець.

Хід заняття.

Вихователь. Малята, який у вас настрій сьогодні? (відповіді дітей) А щоб настрій став ще кращим слід посміхнутися!

Посміхніться сонцю: - Здрастуй, золоте!
Посміхніться квітці: - Хай вона росте!
Посміхніться дощику: - Лий, мов із відра!
Посміхніться друзям: - Бажаєм вам добра!

Вихователь. Тож посміхніться один одному та всім навколо!
А тепер скажіть мені, малята, ви любите казочки? (відповіді)

Казок чимало є на світі і веселих і смішних,
Хіба зможемо прожити ми без них? (відповіді)

(чути стукіт у двері. З'являється Капітошка)

Капітошка. Добрий день, малята! (діти вітаються)
Вихователь. Доброго тобі дня, Капітошко! Ти чому таки сумний?
Капітошка. Сумний тому, що велика чорна хмара забрала всіх моїх друзів - краплинок з чарівного озера, і тепер воно майже висохло і не чути веселих пісень. Я вже хмарині і пісні співав, і просив, і сварився - ну нічого не допомагає. Але хмаринка дала мені ось ці три чарівні скриньки. Що мені з ними робити - не розумію! Ось і прийшов до вас по допомогу.
Вихователь. Дітки, а ми допоможемо Капітошці? (відповіді дітей)
Капітошко, наші дітки добрі і хороші - вони усім допомагають! А ти сідай на стільчик, уважно слухай і дивись.
Малята, давайте порахуємо, скільки всього скриньок приніс Капітошка? (три) А тепер подивіться на них і скажіть, вони однакові чи ні? А чим вони відрізняються одна від одної (за кольором і розміром) Якого вони кольору? (жовтого, червоного, зеленого) Яка за рахунком жовта скринька? Червона? А скринька зеленого кольору? (відповіді)
Давайте заглянемо до них в середину і подивимось, що ж туди поклала хмаринка?
(намагається відкрити)
Щось не відкривається жовта скринька. Що ж робити? Та в мене є чарівна паличка, зараз нею і скористаємось:

Паличко, паличко - раз, два, три, чарівну скриньку відчини! (відкриває скриньку).

Вихователь, А в скриньці завдання, які ми маємо виконати. І ось перше завдання: ми маємо дійти до чарівної галявини, що за річкою. Що ж, вирушаємо в дорогу.
Ось ми підійшли до стумочка. Ой, яка холодна в ньому водичка! Не будемо в нього заходити, а перестрибнемо через нього (стрибки через блакитні стрічки).
- Йдемо далі. На нашому шляху ріка. Можемо її перестрибнути? (ні) А чому? (ріка широка). А чому ми змогли перестрибнути струмочок? (він вузький)
Ось перед нами і чудова галявина на якій ми відпочинемо. Капітошка сказав мені по секрету, що він дуже любить гратися, загадки загадувати. А ви вмієте загадки відгадувати? (відповіді)

1. Сходить, світить, гріє, блищить? (сонце)
2. Жує, пасеться, мукає? (корова)
3. Готує, пере, прибирає, варить, шиє, діток любить? (мама)
4. Слухаються, допомагають, граються, вчаться, бешкетують? (діти)

Вихователь. Подивіться, діти, як весело і цікаво Капітошці з вами, він навіть посміхнувся і схотів на хвилинку перетворити вас на маленьких краплинок.

Психогімнастика "Краплинки"
(діти стрибають під голосну та тиху музику, мов краплинки дощу."Краплинки" ховаються в будиночки і сідають за столики)

Вихователь. Відкриваємо нашу другу чарівну скиньку. Якого вона кольору? (червоного). А в ній наші добрі друзі - геометричні фігури. Допоможемо Капітошці їх пригадати. Бесіда про геометричні фігури: круг, трикутник, квадрат. На що схожі? Якого кольору? Скільки їх?)
Вихователь. Подивіться, малята, у вас на столиках лежать картки з зображеними на них геометричними фігурами. Але ці фігурки незвичайні. Подивіться і скажіть, що в них незвичайного?
- Діти, а ви помітили, що ці фігури незакінчені? Подивіться і скажіть, що в них незвичайного? (недомальовані) Поки Капітошка їх ніс до нас, деякі частинки загубилися.

Гра "Домалюй"
(малята уважно розглядають геометричні фігури, потім пальчиком показують де слід домалювати лінії, що утворилися цілі фігури.
- Домалюйте і назвіть ці фігури. Яка геометрична фігура перша, друга остання?
- Молодці, малята, справились з цим заданням і тепер можемо відпочити.

Фізкультхвилинка.
Через луг, струмочок біг, у траві спочити ліг,
Потягнувся на два боки - став, як річечка, широким!

Вихователь. І залишилася в нас остання скринька - зелена. А в ній - цифри. (бесіда про цифри 1,2, 3 (на що схожі, яку кількість позначає число - діти відшукують відповідну кількість у груповій кімнаті, на своєму тілі тощо).
А тепер малята переверніть картки з домальованими вами геометричними фігурами. У кожного з вас на картці з'явилась цифра. Назвіть її. (вихователь запитує кожну дитину. Цифри від 1 до 3).
- Молодці, малята, ви справились з усіма завданнями хмаринки. Капітошці весело було з вами, та й багато чого навчився у вас. А вам що сьгодні найбільше сподобалось? (відповіді дітей).
- А Капітошці вже час повертатися додому.
Капітошка. Допобачення, любі друзі!